Зміст державного управління розвитком малого бізнесу

Зміст державного управління розвитком малого бізнесу В економічній науці постійно триває дискусія щодо доцільності та міри втручання держави в економічні процеси. Вважається, що принцип економічного лібералізму, пов’язаний з ідеєю повної економічної свободи „laissez faire, laissez passer” першим сформулював представник школи фізіократів Венсан де Гурне, який у 1758 виступив із закликом до свободи підприємницької діяльності, невтручання держави в економічне життя та забезпечення недоторканості приватної власності [75;с.65]. Фізіократи вважали, що економічні закони мають природний характер, божественне походження і є зрозумілими для усіх. Вони стверджували, що будь-яке втручання у природний хід речей порушує „природний порядок”, завдаючи шкоди суспільному відтворенню. На відміну від фізіократів, які трактували „природний порядок” як ідеальний стан суспільства, А.Сміт аналізував реально існуючий економічний устрій (ринкову економічну систему) та прагнув описати механізм його функціонування. Рушійними силами економічного розвитку вчений вважав економічну свободу та конкуренцію господарюючих суб’єктів, гармонізацію їх інтересів на основі пріоритетного розвитку особистого інтересу, механізму ринкової саморегуляції та невтручання держави в економічне життя. Досліджуючи „природний порядок” як теоретичну модель економіки вільного підприємництва, А.Сміт приділяв велику увагу аналізу передумов ефективної дії „невидимої руки” ринку [76; с.277]. Доктрина ринкового лібералізму відповідала реаліям господарювання в умовах вільної ринкової конкуренції, які переважали у ХІХ ст., але наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. світова економіка вступила в нову фазу соціально-економічного розвитку, що породила нові економічні явища та протиріччя, осмислення і розв’язання яких потребувало інших підходів в економічній теорії. Задовольнити запити свого часу і був покликаний напрям – кейнсіанство. Кейнс поступово приходить до глибокого переконання в тому, що автоматичне ринкове саморегулювання капіталізму належить історії, на зміну йому має прийти державне регулювання ринкової економіки. Він піддав гострій критиці ідею невтручання держави в економічні процеси у своїх статтях „Економічна політика містера Черчілля” (1925) та „Кінець laissez faire„ (1926) [77]. Неординарна позиція Дж.М. Кейнса щодо співвідношення ринку та державного втручання викликала бурхливу дискусію в академічних колах, зокрема, з Ф. фон Хаєком. Наприкінці 30-х рр. перемогли ідеї Кейнса, визначивши на чотири наступних десятиріччя нові пріоритети позитивної та нормативної теорії.