Делегування владних повноважень ректорату ВНЗ студентському самоврядуванню як умова демократизації вищої освіти

Делегування владних повноважень ректорату ВНЗ студентському самоврядуванню як умова демократизації вищої освіти Метою цього підрозділу є дослідження можливості перерозподілу владного потенціалу суб'єкта навчально-виховного процесу, що протистоїть студентському самоврядуванню, оскільки він офіційно наділений владними повноваженнями і значно посилюється харизмою лідера, потужною менеджерською підготовкою його учасників, досвідом політичної боротьби, а у якості стимулів – інструменту примусу та впливу – використовує технічні, економічні, соціально-психологічні, політичні, ідеологічні, інформаційні, культурно-історичні ресурси суспільства. Тут важливо зважити на те, що проблеми самоврядування у закладах освіти набули значної ваги в кінці XX початку XXI століття, тобто в період становлення української, суверенної незалежної, соціальної, правової держави. Чому ці питання викликають особливу увагу в сучасних умовах? На нашу думку, можна виділити наступні чинники. По-перше, відбувається активне утвердження демократичних засад в усіх секторах життєдіяльності українського суспільства. Слід особливо наголосити, що ідеї демократизації суспільних відносин пронизують всі складові Програми Президента України “Десять кроків назустріч людям” та Програми діяльності уряду “Назустріч людям”, ними наповнено новий етап розвитку української національної економіки, освіти, науки, культури. Студентське самоврядування потребує подальшого розвитку і збагачення новітніми демократичними ідеями. По-друге, інтеграція України у Європейське співтовариство та перехід до ринкової економіки, безумовно, глибоко зачіпають всі складові освітньої галузі, вимагають її демократизації у принципах Болонського процесу, студентство розглядається як партнер. По-третє, студентство у всі часи виступало своєрідним “барометром” соціально-економічного та політичного стану суспільства. Молодь є найменш консервативною за своїми ціннісними орієнтаціями соціальною верствою населення, найбільш чутливо реагує на соціальні зміни, їй притаманне негативне ставлення до порушення демократичних норм, законів, моральних принципів. Можна з повним правом розглядати молодь, особливо студентство, “соціальним нервом суспільства”. Невипадково у вищезазначених програмних документах нової української влади головним стратегічним резервом соціально-економічних реформ та духовно-культурних перетворень в Україні визначено молодь, яка озброєна освітою європейського рівня та вихована на демократичних здобутках сучасної цивілізації. Тому в нових умовах переходу до постіндустріального розвитку України, формування інформаційного суспільства, молодіжна політика української держави і, насамперед, забезпечення молоді правом на освіту, посідає пріоритетне місце. По-четверте, студентське самоврядування є важливим фактором розвитку і модернізації суспільства, виявлення потенційних лідерів, вироблення у них навичок управлінської та організаторської роботи з колективом, формування майбутньої еліти нації. По-п'яте, опора на ініціативу, активну життєву позицію, європейські ціннісні орієнтації студентства є реальним показником цивілізованості суспільства, утвердження в ньому демократичних начал. Важливо чітко усвідомити, що успішна розбудова Української держави залежить від самосвідомості, самодостатності, незаангажованості, свободи мислення, наполегливої праці кожного молодого громадянина України. Проте, проголошення декларацій про студентське самоврядування та реальний його стан в окремих вищих навчальних закладах далеко не співпадають. Саме цим пояснюється підвищена увага до проблеми студентського самоврядування з боку нової влади. Участь студентів в управлінні вищим навчальним закладом – це конкретний вияв демократизації вищої школи, утвердження її автономії. При цьому, слід зазначити, що проблема співвідношення централізації й децентралізації у системі управління освітою є достатньо складною, оскільки, з одного боку, існує загроза суцільної забюрократизованості навчального процесу, а з другого – можливість втрати контролю за якістю освіти державними органами. Адміністрація ВНЗ на чолі з ректором є, як відомо, повноважним представником держави в управлінні навчально-виховним процесом і досить жорстко виконує її волю. Оскільки ми маємо алгоритм філософського аналізу процесу демократизації вищої освіти і він уже один раз ефективно спрацював, то застосуємо його ще раз до аналізу децентралізації владних повноважень органу управління ВНЗ, як протилежності студентському самоврядуванню – засобу внутрішньої демократизації галузі освіти.