Економічні збитки як важлива складова екологічного ризику в господарській діяльності промислового регіону

Економічні збитки як важлива складова екологічного ризику в господарській діяльності промислового регіону Господарська діяльність підприємств може завдавати природному середовищу екологічних, економічних та соціальних збитків. Збитки можуть виникнути внаслідок знищення елементів природного середовища, його забруднення викидами, стоками, відходами, виснаження природних комплексів, нераціонального використання природних ресурсів, порушення екологічних зв'язків у середовищі існування. Збитки можуть проявлятися через деградацію водних комплексів, атмосфери, флори, фауни, ґрунтів, ландшафтів, надр, погіршення здоров'я людей та скорочення тривалості їхнього життя. Разом з тим погіршуються умови господарської діяльності підприємств. Оцінка збитків здійснюється у вартісному виразі за певний період часу. Збитки можуть бути несуттєвими, коли вони не перевищують порогу чутливості екологічної системи та її стійкості, а також суттєвими, коли згаданий поріг перевищується. Між природним середовищем і матеріальним виробництвом існує тісний зв'язок, який можна представити таким чином: екосистема – природні ресурси – матеріальні ресурси – кінцевий продукт. Природна речовина, здобута з метою отримання конкретного продукту для задоволення суспільних потреб, у сфері матеріального виробництва перетворюється на матеріальний ресурс. В процесі здобичі і переробки природної речовини, а також споживання готової продукції утворюється безліч різних відходів, наявність, утилізація і знешкодження яких визначають екологізацією матеріального виробництва. Термін «екологізація виробництва» має на увазі не безпосередню участь біологічних організмів в технологічному процесі, як це, наприклад, має місце в мікробіологічній промисловості, а вплив матеріального виробництва на стан навколишнього природного середовища і екологічних систем через відходи, що утворюються [120]. Розрахунки показують, що із загального об'єму природної речовини, що залучається до суспільного виробництва, форму кінцевого продукту, споживаного суспільством, приймає лише 1-1,5 %. Решта частини є відходами виробництва і споживання.