Становлення і розвиток категоріального розуміння заробітної плати

Становлення і розвиток категоріального розуміння заробітної плати Заробітна плата як категорія обумовлює зміст виробничих і суспільних відно-син. Усвідомлення змісту категорії заробітної плати впливає на оцінку на темпи еко-номічного розвитку суспільства і науково-технічного прогресу. Визначення політики держави у сфері оплати праці і розробка теорії заробітної плати тісно пов’язані між собою і представляють собою окрему складну проблему, вирішення якої має вели-чезне значення як у політичному, економічному, так і соціальному аспектах. Основне призначення держави полягає у забезпеченні добробуту населення і заробітна плата є основним інструментом створення цього добробуту. „Держава, за баченням древніх мислителів, не створюється в цілях запобігання взаємних кривд або заради зручностей обміну, ... вона з’являється лише тоді, коли створюється спілкування між сім’ями і родами заради благодатного життя, з метою досконалого і самодостатнього існування” [110, с.234-235]. Зокрема ідеолог Китаю Конфуцій (IV-III ст. до н.е.) про-голошував принципи соціальної рівноваги державною політикою. Він виходив з того, що джерелом багатства є праця і вважав, що багатство володаря має ґрунтуватися на багатстві народу [93, с.178]. Колективний економічний трактат „Гуань-цзи” про-голошував працю джерелом могутності держави і пропонував еквівалентність обміну. Згідно з його основними положеннями, „весь народ має працювати однаково і набувати все порівну” [70, с.12]. Механізм справедливого розподілу державою су-спільного продукту модельований італійським монахом Томазо Кампанеллою (1568-1630) у книзі „Місто сонця”, за яким всі вироблені продукти надходять на суспільні склади і кожний отримує звідти засоби для життя безкоштовно [74, с.52-57]. Особливо важливим є визначення об’єктивних економічних законів, під впливом яких одержують конкретне втілення кількісні параметри заробітної плати, тенденції її розвитку та їх прояву. Французький економіст Р. Барр розділяє теорії заробітної плати на дедуктивні (які поширюють на заробітну плату положення загальних теорій вартості і цін) та індуктивні, автори яких йдуть від спостереження фактів до концептуальних узагаль-нень) [14, с.117]. В теорії заробітної плати Фоми Аквінського, який також є представником се-редньовічної думки, таке поняття, як «справедлива заробітна плата», включалося в загальну концепцію «справедливих цін» і розвивалося як й центральний елемент. На його думку, при встановленні розміру заробітної плати звичайні звички повинні ві-дігравати головну роль, а конкуруючі сили повинні бути здебільшого виключені. Тому «справедлива заробітна плата» може бути визначена як така, що дозволяє її оде-ржувачу жити в такий спосіб, який відповідає його положенню в суспільстві. Хоча ця теорія була пов’язана із соціальною організацією, застосованою на статусі, її пе-редумова про те, що вартість прожиткового мінімуму для робітника повинна включа-тися у витрати виробництва в першу чергу, знайшла відгук у законодавстві про мі-німальну заробітну плату XX сторіччя. Загальний погляд на заробітну плату напередодні промислової революції (мер-кантилістів, фізіократів) зводився до того, що заробітна плата обмежена і повинна бу-ти обмежена самим мінімальним її розміром, який відповідає фізіологічному міні-муму, а поліпшення умов проживанню робітників може найкращим чином відбитися на інтересах нації, тому заробітна плата не повинна підніматися вище межі необхідно-го. Англієць Р. Оуен (1771-1858) вважав за необхідне діяти в спільноті в такий спосіб, щоб зайнятість у землеробстві і промисловості чергувалася і досягла норми „від кожного за здібностями, кожному  відповідно до праці” [116, с.22]. Н. Сеніор від-носив капітал як і заробітну плату до витрат виробництва і прагнув довести через існування рівноваги по осі „підлеглий-керівник”, що капіталістична система вироб-ництва базується на взаємоприйнятних жертвах робітника і капіталіста [182, с.15]. За Ж.Б. Сеєм (1767-1832) різниця між підприємцями і робітниками зводиться виключно до рівня заробітної плати. Більш висока заробітна плата підприємців має своїм під-ґрунтям більш високі зобов’язання, їх підприємницький талант, діяльність, дух порядку і управління [139, с.152-168]. Економісти тієї епохи, спираючись на принципи економії низької заробітної плати, очевидно, сумнівалися в самій можливості існу-вання подібних вищих запитів у робітника, тому цей етап характеризується загальним ігноруванням робітників як важливого чинника в громадському житті, а їх інтереси нерідко вважалися шкідливими для розвитку національного добробуту. Подібний погляд повністю відповідав приватногосподарській точці зору. Ця аналогія переносилася на все господарство країни. Слід відмітити, що така політика припус-кала наявність постійного життєвого стандарту для робітників у цілому. вся работа находится по ссылке http://diplomukr.com.ua/raboti/20662?mod=dissertations