Фактори формування та концепція управління формуванням галузевої структури сільськогосподарських підприємств

Фактори формування та концепція управління формуванням галузевої структури сільськогосподарських підприємств Зміни в економіці України, пов’язані з рядом реформ, переходом до ринкових відносин, становленням різних форм власності та господарювання, вимагають поглибленого дослідження проблеми розвитку сільськогосподарського виробництва, його раціонального розміщення та спеціалізації [ , с. 3]. Раціональне формування спеціалізації сільськогосподарських підприємств та її удосконалення з урахуванням змін економічних умов передбачає чітке визначення основних факторів, які впливають на ці процеси. Аналіз факторів формування спеціалізації у даному розділі буде здійснено з урахуванням їх поділу на керовані та некеровані. У процесі переходу від планової системи управління до ринкової економіки в Україні відбулася зміна пріоритетного чинника формування спеціалізації сільськогосподарських товаровиробників. Протягом усього існування адміністративної системи управління розміщенням сільськогосподарського виробництва, спеціалізація також проводилась адміністративно, під впливом централізованого планування й управління. За твердженням П.І. Пеннера, раціональна спеціалізація сільського господарства можлива лише з урахуванням вимог закону планомірного, пропорційного розвитку народного господарства. Вимоги цього закону зводяться до необхідності створення та підтримки певної пропорційності між виробництвом сільськогосподарської продукції та матеріально-технічною базою, трудовими ресурсами, між темпами росту кормової бази та збільшенням обсягів виробництва продукції тваринництва, між провідними та додатковими галузями. Дана система вимагала плановості, постійного контролю та втручання з боку держави; лише за умов планового ведення господарства можливо було забезпечити правильне розміщення та спеціалізацію сільськогосподарського виробництва [ , с. 10]. Разом з тим, як зазначав І.І. Лукінов, державна політика централізованого планування щодо розвитку аграрного сектора економіки була неконструктивною, сковувала ініціативу та економічні інтереси селян диктаторським режимом зверху до низу [ , с.771]. При реформуванні господарств на засадах приватної волосності та ринкових відносин в аграрній сфері розміщення та спеціалізація сільськогосподарського виробництва зазнали сильного впливу таких факторів, як зменшення та відміна дотацій, лібералізація цін на сільськогосподарську продукцію та продукцію, яка споживається сільським господарством [ , с. 3]. У ринкових умовах головним чинником, який визначає формування та зміну спеціалізації сільськогосподарських підприємств, є зміна кон’юнктури аграрного ринку. Кон’юнктура (від лат. conjunctura – з’єдную) – це форма прояву на ринку системи факторів (умов), які визначають співвідношення попиту та пропозиції, рівня цін і конкуренції. Кон’юнктура ринку є важливою умовою успіху на ринку, прийняття ефективних рішень, тому слід постійно вивчати та стежити за кон’юнктурою ринку, обчислюючи та зіставляючи показники, які характеризують ринкову ситуацію [ , с. 255]. вся работа находится по ссылке http://diplomukr.com.ua/raboti/20912?mod=dissertations