Спеціалізація та диверсифікація сільськогосподарського виробництва як фактори зниження його ризикованості

Спеціалізація та диверсифікація сільськогосподарського виробництва як фактори зниження його ризикованості Сільськогосподарське виробництво є одним із найбільш ризикованих видів бізнесу [ , , , , ]. Ризики у сільськогосподарському виробництві пов’язані насамперед із природно-кліматичними умовами та станом ринків сировини і сільськогосподарської продукції. Як зазначалося у попередніх розділах, формування раціональної спеціалізації сільськогосподарських підприємств є важливим чинником підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і нерозривно пов’язане з природно-кліматичними умовами певного регіону, із забезпеченістю виробничими ресурсами та з іншими факторами. Отже, рівень ризикованості сільськогосподарського виробництва визначається його виробничим напрямом і поглибленням спеціалізації. Проблеми виробничих і фінансових ризиків у сільськогосподарському виробництві та шляхи їх подолання вивчали Г. Армстронг [ ], В.А. Борисова [ ], В.Х. Брус [ ], В.В. Вітлінський [ ], Г.І. Великоіваненко [ ], О.Є. Гудзь [ ], С.І. Дем’яненко [ ], С.І. Наконечний [ ], Н.В. Попрозман [ ], А.А. Семенов, А.Н. Ткачов, І.Ю. Івченко [ ], Т. Травіна [ ], В.В. Юрчишин, Л.М. Шевченко, М.Д. Корінько [ ] та багато інших дослідників. Але, практично не дослідженою залишилася залежність рівня ризику від поглиблення спеціалізації сільськогосподарських підприємств. Поглиблення спеціалізації передбачає прискорений розвиток основних галузей і скорочення додаткових. Але з точки зору ризик-менеджменту звуження асортименту продукції, яка виробляється, та прагнення до збільшення прибутків призводять, за інших рівних умов, до підвищення виробничого та фінансового ризиків, до зниження сталості виробництва. Як один із шляхів запобігання виробничих і фінансових ризиків розглядається диверсифікація. І.Г. Міхаліна зазначає, що диверсифікацію аграрного виробництва не слід протиставляти спеціалізації, бо диверсифікація є наступним етапом розвитку аграрного підприємництва з високорозвиненими продуктивними силами, впровадженням комплексної механізації [ , с.92]. Але слід визнати, що за своїм змістом диверсифікація є системою заходів, протилежною поглибленню спеціалізації [ , с. 404]. Отже, виникає цілком закономірне запитання: чи завжди поглиблення спеціалізації сільськогосподарського виробництва супроводжується підвищенням рівня його ризикованості і чи завжди диверсифікація сільськогосподарського виробництва сприяє зниженню рівня ризиків у галузі? Для обґрунтування відповіді слід з’ясувати сутність вихідних понять. Економічну сутність «спеціалізація» було розглянуто в розділі 1.1. Щодо походження слова «диверсифікація» існують різні точки зору. За однією воно походить від латинського «diversification» – зміна, різноманітність [ ], за іншою від латинського «diversus» – різний, віддалений і «facere» – робити [ ]. У словнику іншомовних слів «диверсифікація» трактується як: 1) різнобічний розвиток, розмаїття; 2) створення декількох різних виробничих напрямів у межах одного підприємства; 3) розширення сфер діяльності фірми на ринках нових товарів, не пов’язаних з її основним виробництвом [ ]. У великому тлумачному словнику сучасної української мови за ред. В.Т. Буселя диверсифікація трактується як надання чому-небудь різнобічного, комбінованого, багатогалузевого характеру або поширення господарської діяльності на нові сфери (розширення номенклатури продукції, видів послуг тощо) [ ]. Диверсифікація діє за принципом «не клади всі яйця до одного кошика» [97] або «не тримай гроші в одній кишені» [ ]. Існує багато тлумачень диверсифікації як економічної категорії. Економічний тлумачний словник визначає диверсифікацію як «розширення форм діяльності, видів продукції, використовуваних фінансових інструментів з метою мінімізації господарських ризиків, а також виживання підприємств у сучасних ринкових умовах» [ ]. У економічному словнику-довіднику за ред. В.С. Сухарського дається одразу два визначення диверсифікації: 1) як одночасний розвиток багатьох видів виробництва, розширення асортименту виробництв; 2) як вид стратегії маркетингу, спрямований на розширення сфер діяльності фірми, на ринок нових видів продукції, виробництво яких не пов’язане з основним виробництвом фірми [ ]. вся работа находится по ссылке http://diplomukr.com.ua/raboti/20912?mod=dissertations