Управління формуванням галузевої структури як фактор відтворення родючості ґрунтів

Управління формуванням галузевої структури як фактор відтворення родючості ґрунтів З розвитком людської цивілізації дедалі гострішою стає необхідність досягнення сталого розвитку країн, регіонів, галузей і сфер діяльності [ , с.15]. Зокрема сталий економічний розвиток галузі можна визначити як її здатність забезпечувати власне зростання в умовах дотримання оптимальних пропорцій свого внутрішнього розвитку та збалансованості [ , ]. Головними принципами сталого розвитку є «задоволення потреб» найбідніших прошарків населення та «встановлення обмежень» заради збереження довкілля [ , с.11]. У першу чергу необхідно досягти «забезпечення зростання», «задоволення потреб», але ніяк не можна забувати про «збалансованість» і «збереження довкілля», особливо якщо йдеться про сільське господарство. Результати виробництва тут залежать безпосередньо від родючості ґрунтів, фізико-хімічних і біологічних процесів, які відбуваються у ґрунтах [ , с.80]. Раціональне використання сільськогосподарських угідь, підвищення їх родючості мають надзвичайно важливе значення для забезпечення сталого розвитку [ , с.5]. Недотримання науково обґрунтованої спеціалізації окремих галузей призводить до значного зниження родючості ґрунтів і до забруднення навколишнього середовища [76, с.177]. Економічні проблеми, пов’язані з раціональним використання ґрунтів та підвищенням їх родючості, досліджували В. Горлачук, А. Стрюченко [ ], П.І. Коренюк [ ], В.А. Корчагин, О.В. Терентьєв [ ], В.М. Трегобчук [ , ], Ульянченко О.В. [ ], М.А. Хвесик [ ], Д.А. Христенко [ ], В. Цанова, Г. Гогитизде, Р. Джабнидзе [ ], О.М. Царенко [ ], В.В. Юрчишин [202, ] та інші вчені, одностайно визнаючи необхідність збереження та примноження продуктивної сили земель, використовуваних як основний засіб виробництва у сільському господарстві. Академік УААН В.М. Трегобчук визначає як один з основних національних та регіональних екологічних пріоритетів на найближчу перспективу в Україні всебічну охорону земельного фонду держави, боротьбу з ерозією та деградацією ґрунтового покриву на основі екологічної оптимізації агроландшафтів, удосконалення структури сільгоспугідь, агротехніки, застосування екологобезпечних технологій, істотне зменшення рівнів розораності земельної площі [ ]. Однак у сільськогосподарському виробництві України сформувалися досить стійкі тенденції до зниження родючості сільськогосподарських угідь [175, ]. Однією з головних причин є диспропорції у структурі посівних площ, які тісно пов’язані з галузевою структурою сільськогосподарського виробництва та формують передумови для нераціонального використання земельних ресурсів з точки зору відтворення їх родючості. Раціональне землекористування є обов’язковою складовою комплексної системи експлуатації й охорони земельних ресурсів. Одним з основних критеріїв раціонального землекористування у сільськогосподарському виробництві є підтримання балансу гумусу у ґрунтах, оскільки існує чітка тенденція до зменшення питомої ваги гумусу, а відповідно і зниження родючості ґрунтів [209, 212, , , , , ]. Якщо така тенденція зберігатиметься і надалі, то у майбутньому Україна опиниться на порозі гумусового голоду - великої екологічної катастрофи. Через це проблему відтворення гумусу у ґрунтах і підвищення їх родючості слід розглядати як найважливішу у народному господарстві України. Інакше наша країна вже у найближчому майбутньому не зможе розраховувати на стабільне нарощування виробництва сільськогосподарської продукції та забезпечення свого населення продуктами харчування. Вплив змін галузевої структури на баланс гумусу у використовуваних ґрунтах досліджувався нами на прикладі ТОВ Агрофірми «Зоря» Чугуївського району Харківської області, а також сільськогосподарських підприємств Чугуївського району та Харківській області у цілому. За фактичною структурою посівних площ у господарстві було розраховано баланс гумусу за 2006 р. Він виявився від’ємним і склав 1069,3 т у цілому на всю площу сільськогосподарських угідь господарства (1970 га), або -0,543 т/га . Негативний балансу гумусу у даному господарстві, як і в абсолютній більшості сільськогосподарських підприємств України, пояснюється досить просто – перевищенням обсягів мінералізації гумусу над його утворенням за рахунок поверхневих і кореневих решток, які залишаються на полі після збирання врожаю, та внесення органічних добрив. У господарствах, як правило, немає необхідної кількості органічних добрив, які б компенсували мінералізацію гумусу в результаті вирощування рослинницької продукції. Обсяги ж органічних добрив залежать від кількості поголів’я насамперед великої рогатої худоби й обсягів виробництва молока та приросту ВРХ, а у переважній більшості господарств ці галузі в останні роки були хронічно збитковими. Наприклад, у ТОВ Агрофірмі «Зоря» середньорічне поголів’я корів у 2006 р. складало 30 голів, а молодняка ВРХ - 412 голів. Якщо річний вихід гною від однієї корови становить 9 т, а від одиниці молодняка в середньому 4 т [ , с.9], то за рік господарство може одержати 1918 т гною. Для розрахунку кількості гумусу, який буде утворений в результаті гуміфікації гною, скористаємося коефіцієнтами переводу гною у суху речовину та гуміфікації сухої речовини гною [ , с.10]: Mгумус = Мг × Кс.р. × Кг.с.р. (3.27) де Мгумус – маса утвореного гумусу; Мг – маса гною; Кс.р. – коефіцієнт переводу гною у суху речовину; Кг.с.р. – коефіцієнт гуміфікації сухої речовини. Mгумус = 1918,0 × 0,25 × 0,23 = 110,3 т Отже, максимальна кількість гумусу, яка може утворитись у ґрунті за рахунок внесення всіх органічних добрив, які отримає господарство від ВРХ, становить 110,3 т, що дозволить покращити баланс гумусу у середньому по господарству на 0,056 т/га, або скоротити дефіцит до -0,487 т/га. Для утворення ж 1069,3 т гумусу необхідно внести 18596,1 т гною, що у 9,7 раза більше за максимально можливі його обсяги при фактичній структурі посівних площ і чисельності ВРХ. Покращання балансу гумусу нерозривно пов’язане з удосконаленням структури посівних площ. Як відомо, вирощування будь-якої сільськогосподарської культури супроводжується не лише мінералізацією гумусу, а й його утворенням за рахунок розкладання рослинних решток. У залежності від вирощуваної культура й її врожайності, у ґрунті утворюється позитивний або негативний баланс гумусу. На покращання балансу гумусу можна впливати кількома способами: підвищенням урожайності сільськогосподарських культур, що буде супроводжуватися збільшенням маси поверхневих і кореневих решток; підвищенням у структурі посівних площ питомої ваги культур, які мають позитивний або мінімально негативний баланс гумусу; використанням більш ефективних технологій вирощування сільськогосподарських культур (безполицевий обробіток ґрунту, нульові технології вирощування сільськогосподарських культур тощо). У межах нашого дослідження визначалася можливість досягнення бездефіцитного балансу гумусу за рахунок удосконалення структури посівних площ і галузевої структури сільськогосподарських підприємств. На першому етапі дослідження було розраховано обсяги мінералізації та накопичення гумусу у ґрунтах досліджуваного господарства, використовуваних для вирощування відповідної культури при фактично досягнутому рівні врожайності. Розрахунки було проведено за методикою, розробленою ще О.Н. Соколовським у 1956 р. [ ], та актуальною дотепер [222, с.5] (табл. 3.13). вся работа находится по ссылке http://diplomukr.com.ua/raboti/20912?mod=dissertations