Економічна сутність фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств

Економічна сутність фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств У ринкових умовах аграрні реформи набрали принципово нових обертів, відкрилися великі можливості запровадження ефективних ринкових механізмів, активізувався процес докорінної перебудови виробничих відносин на селі. «За цей період завершено роздержавлення землі і майна у сільському господарстві; проведена державна реєстрація статутних документів новостворених аграрних формувань; здійснено паювання землі» [99,с.3]. Ці перетворення сприяли формуванню сучасної структури аграрного виробництва, наслідком чого стала зміна організаційно-правових форм господарювання на селі. Усього в процесі реформування створено і нині функціонує 15,3 тис. сільськогосподарських підприємств, у тому числі 0,4 тис. державних (2,6%) і 14,9 тис. недержавних (97,4%), з них 7,5 тис. господарських товариств, 4,1 тис. приватних (приватно-орендних) підприємств, 1,4 тис. сільськогосподарських кооперативів і 1,9 тис. підприємств інших форм господарювання. Переважна кількість цих підприємств має розміри від 1 до 5 тис. га і більше. В Україні, передусім, сторонні інвестори виступали безпосередніми засновниками сільськогосподарських підприємств, утворених у процесі реструктуризації КСП. Так, М.Й. Малік вказує, що «…з метою збереження цілісності майнових комплексів реорганізованих сільськогосподарських підприємств в якості інвесторів доцільно залучати господарських суб’єктів, зацікавлених у здійсненні сільськогосподарського виробництва з використанням майна та на землях, які перебували в користуванні реорганізованого підприємства» [92, с.45]. Тема фінансового забезпечення виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств є досить актуальною. Це пов’язано зі змінами, які відбуваються в аграрному секторі економіки, а саме: реорганізацією та реструктуризацією КСП, зміною форм господарювання на селі. Фінансове забезпечення є складовою фінансового механізму, який застосовується в сільськогосподарських підприємствах з метою ефективного використання фінансових ресурсів та управління фінансами. Необхідно зауважити, що в економічній літературі єдиної думки щодо визначення фінансового механізму та взаємодії його елементів не існує. У деяких авторів є помилковою думка щодо сутності фінансового механізму. Окремі автори схиляються до думки, що фінансовий механізм - це інструменти фінансового впливу, інші - що це одна з категорій управління. Зокрема, О.Д. Василик наводить два варіанти щодо визначення «фінансового механізму»: - перше: «…фінансовий механізм може бути охарактеризований як комплекс спеціально розроблених і законодавчо закріплених в державі форм і методів створення і використання фінансових ресурсів для забезпечення економічного розвитку та соціальних потреб громадян»[27,с.102]. У даному визначенні роль фінансового механізму розглянута з позиції лише громадян, забезпеченні їх розвитку та задоволення потреб; - друге: «…фінансовий механізм – це сукупність форм і методів створення і використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різних державних структур, господарських суб’єктів і населення »[27,с.104]. Автор Л.А. Дробозіна фінансовий механізм визначає як спосіб організації фінансових відносин, який складається з елементів та інструментів впливу [205]. Думку Л.А. Дробозіної поділяють А.Д. Шеремет і Р.С. Сайфулін, у визначенні, яке вони доводять, «…фінансовий механізм – це система управління фінансовими відносинами підприємства через фінансові важелі за допомогою фінансових методів» [205]. Зазначені автори до складу фінансового механізму включають фінансові відносини.