Розвиток методів кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств

     Розвиток методів кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств

     Для поліпшення фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств актуальним залишається питання застосування нетрадиційних форм кредитування. Сільськогосподарські підприємства мають гострий дефіцит фінансових ресурсів, не можуть забезпечити стабільного економічного зростання без серйозного реформування своєї діяльності. Так, досить гострою вважається проблема неплатежів, нестачі обігових коштів сільськогосподарських підприємств, про що свідчить питома вага дебіторської та кредиторської заборгованості. Дебіторська заборгованість в активах сільськогосподарських підприємств на кінець 2006 року становила 767520,5 тис. грн. Кредиторська заборгованість у пасивах мала ще більшу питому вагу - 956242,6 тис. грн. Для виходу з даної ситуації потрібен пошук нових механізмів залучення коштів для фінансового забезпечення виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств. При цьому корисно звернутися до міжнародного досвіду. Зіткнувшись із подібними проблемами 20-30 років тому, компанії західноєвропейських країн знайшли вихід, скориставшись новим тоді фінансовим інструментом, який дістав назву факторинг.

     В Україні стрімкий розвиток факторингу розпочався лише в 1999 році, коли підприємства почали відновлюватися після кризи. Факторингові послуги активно надають такі банки, як Приватбанк, Укрсоцбанк та інші.

     Факторингова угода передбачає, що підприємство-постачальник поступається банкові-посереднику правом отримання платежів від платників за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги.

     Сутність факторингу складається з надання банком трьох видів послуг торгівельним, виробничим та сервісним компаніям, а саме: фінансування оборотних засобів, страхування кредитних ризиків, облік стану дебіторської заборгованості, а також контроль за своєчасністю погашення дебіторської заборгованості. Перша послуга при факторингу – фінансування оборотних засобів підприємства або фінансування поставок товарів із відстроченням платежу. Це означає, що після поставки товару постачальник негайно або за зручним для нього графіком одержує від банку значну частину суми поставки, не чекаючи платежу від свого покупця. Застосування факторингу як джерела фінансового забезпечення має низку переваг, а саме: - постачальник не повертає кошти в банк, оскільки вони надходять від покупця продукції; - термін фінансування залежить від того, як довго постачальник продаватиме свою продукцію; - розмір фінансування автоматично збільшується пропорційно зростанню обсягів продажу.

     Таким чином, фінансування за умовами факторингу звільняє постачальника від проблеми дефіциту обігових коштів, і це відбувається без зростання його кредиторської заборгованості. «Друга послуга при факторингу – це страхування ризиків, пов’язаних із постачанням товарів і відстроченням платежу, зокрема ризику неодержання платежу від покупця в строк, через що у продавця досі могли виникати проблеми з нестачею коштів для розрахунків із його власними постачальниками» [71,с.139].

     Третя послуга передбачає контроль за своєчасною оплатою поставок покупцями, облік дебіторської заборгованості, складання зручних звітів про стан дебіторської заборгованості та її погашення. Крім фінансування оборотних коштів, при факторингу банк покриває значну частину ризиків постачальника, зокрема: - кредитні ризики; - валютні ризики; - процентні ризики.

     Різноманітність виконуваних функцій факторингу обумовили значну кількість форм і видів факторингових операцій. Факторингове фінансування, як правило, отримують ті підприємства, у яких реалізація готової продукції та товарів відбувається постійно, протягом року. Як показала практика, банки не здійснюють факторингове фінансування аграрних підприємств. Свою відмову у факторинговому фінансуванні банки мотивують тим, що аграрне виробництво має сезонний характер, у результаті чого спостерігається сезонне коливання попиту на готову продукцію. Дослідивши в другому розділі дисертації внутрішні та зовнішні джерела фінансового забезпечення виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств, ми пропонуємо застосовувати факторинг в якості зовнішнього джерела фінансування діяльності сільськогосподарських підприємств.

вся работа находится по ссылке http://diplomukr.com.ua/raboti/21089?mod=dissertations