Поняття дитячого дорожньо-транспортного травматизму

      У теорії та практиці забезпечення безпеки дорожнього руху, нормативних актах як колишнього СРСР, так і сучасної України найчастіше зустрічається саме словосполучення „дитячий дорожньо-транспортний травматизм” [121; 122; 182; 222; 232; 286; 294; 295]. Але чітке визначення цього поняття в будь-яких нормативних актах або в наукових роботах з питань забезпечення безпеки дорожнього руху відсутнє. На наш погляд для наукового визначення зазначеного поняття треба визначити поняття основних компонентів, що його складають, а саме: „дорожньо-транспортний травматизм” та „дитячий вік”.

      Аналіз практики та існуючих теоретичних матеріалів з питання забезпечення безпеки дорожнього руху свідчить про те, що під дитячим дорожньо-транспортним травматизмом мається на увазі сукупність усіх ДТП за певний термін часу, у яких отримали тілесні ушкодження різноманітної тяжкості або загинули особи віком до 16 років. Саме таке трактування цього терміну ми знаходимо у С.І. Паршикова, В.П. Рєзникова [158, с. 89], а також у деяких методичних рекомендаціях радянських часів.

      Енциклопедичний словник трактує „травматизм” як сукупність травм у певних груп населення за певний період часу. Він обчислюється кількістю травм на 100, 1000 осіб за 1 місяць або рік [236]. „Травма” [гр. trauma] – це пошкодження організму, викликане зовнішнім впливом (механічним, хімічним, електричним тощо) [263]. У „Декларації про боротьбу з травматизмом” вказано, що травматизм — це головна причина смертності та інвалідності серед дітей та молоді [57, с.1].

      В енциклопедії зазначено, що розрізняють травматизм виробничий та невиробничий (побутовий, транспортний, спортивний та інші). У деяких вітчизняних нормативних актах, що мали місце, невиробничий травматизм поділяють на дорожньо-транспортний, побутовий, дитячий та інші нещасні випадки [185; 206]. В свою чергу дитячий травматизм також поділяється на деякі види. Залежно від того, які саме критерії покладено в основу цього поділу, це може бути розподіл травматизму за віком, місцем, обставинами, умовами або джерелом спричинення травми. Неоднаразово зазначалося, що дитячий травматизм необхідно розглядати як серйозну проблему соціального плану, він є однією з основних причин, що загрожує життю дітей [55]. Травми у дітей спричиняють соціальні наслідки, які негативно впливають на виховання, навчання, на родинні стосунки, працездатність батьків та інших членів сім’ї. У травмованих дітей виникає і ще довго зберігається залишковий підвищений рівень тривожності та емоційної неврівноваженості [292].

      Дитячий травматизм – це пошкодження, що виникло раптово, під дією зовнішнього чинника і зустрічається серед дітей різного віку в певних умовах побуту, навчання, виховання та проведення дозвілля. Це визначення використовують більшість авторів як основу для побудови робочої класифікації дитячого травматизму, яка необхідна для розробки профілактичних заходів та організації травматологічної допомоги дітям [13; 55]. Проте проблема класифікації дитячого травматизму досі не розв’язана. Застосування окремими авторами різних підходів у тлумаченні одного і того самого питання ускладнює порівняльно-статистичне вивчення дитячого травматизму як явища, при цьому враховуються тільки фізичні травми [55]. З погляду організації охорони здоров'я та соціальної гігієни транспортний травматизм - це різнобічна соціально-гігієнічна проблема, вивчення якої потребує виготовлення своїх методів обліку та аналізу, профілактичного впливу на учасників дорожнього руху [136, с. 11]. Великі втрати людських життів, у тому числі дітей, вилучення осіб, які отримали важку транспортну травму, з громадського життя ставлять проблему нещасних випадків унаслідок транспортних аварій в число найбільш актуальних питань [136, с. 6], у тому числі, як серйозну демографічну проблему.

      Під дитячим дорожньо-транспортним травматизмом слід розуміти сукупність усіх випадків ушкоджень у дітей, які нанесені їм зовнішніми і внутрішніми частинами транспортного засобу, що рухається, в умовах і місцях (вулиця, дорога, автомагістраль, двір і т.д.), що вимагає дотримання ПДР учасниками дорожнього руху. Транспортними травмами є ті ушкодження, що діти одержують під час ДТП як від первинного удару по тілу, так і від повторно діючих сил. До ДДТТ не належать ті випадки, коли дитина одержує травму, набігаючи на транспорт, що стоїть або вдаряється об нього під час їзди на велосипеді, випадає з нерухомого транспортного засобу і випадки, коли дитина, не вступаючи в конфлікт з іншими транспортними засобами, падає з велосипеда (до останнього випадку не входять ті події, коли падіння відбувається внаслідок впливу сильного пориву повітря, викликаного транспортом, що рухався поблизу). Медична характеристика ДДТТ складається з трьох аспектів: а) летальності; б) тяжкості та характеру ушкоджень у тих, хто залишилися живими; в) каліцтва [243, с. 17].

      Про тяжкість дорожньо-транспортних травм свідчить той факт, що у половині випадків (50,2%) смерть наступила від множинних і сполучених ушкоджень. Сполучена травма внутрішніх органів і опорно-рухового апарату посідала за частотою перше місце (39,9%) [133, с. 35].

      Крім фізичного каліцтва існує і моральний збиток для дітей, що мали в минулому транспортні травми. Проведені раніше фахівцями-ортопедами дослідження, дозволили визначити, що під час конфлікту з транспортними засобами діти одержують ушкодження, які у переважній більшості випадків можуть бути класифіковані як ушкодження середнього ступеня тяжкості (54%), важкі й ті, що загрожують життю (31,6%), а в 8,4% - несумісні з життям [234, с. 18-22].

      Що стосується економічного аспекту негативних наслідків травматизму, то варто почати з того, що ДТП, які викликають загибель і поранення людей, наносять значний соціально-економічний збиток. За кордоном вважають, що ці втрати можуть досягати 1,5-3% національного доходу держав. Якщо розглядати особливі періоди вартості життя (навчання (від народження до 20 років), активне трудове життя (від 20 до 60 років), пенсійний вік (після 60 років)) у грошовому еквіваленті, то втрати суспільства у зв'язку з загибеллю дитини дорівнюють максимальному рівневі економічного внеску покоління. Максимальні втрати суспільства від загибелі громадянина збігаються із закінченням його навчання в навчальних закладах [249].

      вся работа находится по ссылке http://mydisser.com/ru/catalog/view/2188.html