Стан дитячого дорожньо-транспортного травматизму

      Навіть у розвинутих країнах Європи та Америки однією з найважливіших соціально-суспільних проблем є проблема забезпечення безпеки дорожнього руху.

      Щороку у світі в ДТП гине більш ніж півмільйона осіб, ще 5 млн. отримують травми або каліцтво. На жаль, Україна вносить до світової статистиці вагому частку, яка значно перевищує аналогічні показники інших країн. Так, у нашій державі на кожні 100 пригод припадає 13 загиблих громадян. А це у 5-7 разів більше, ніж в Австрії, Німеччині, Португалії, Швеції та в 2-3 рази, ніж в Угорщині, Данії, Фінляндії, Франції [126].

      Автомобілізація в Україні динамічно розвивається. Через 10 років кількість автомобілів подвоїться і ризики аварійності значно зростуть. Станом на 2006 рік кількість автомобілів в Україні становила 5,4 млн. од.

      Як бачимо, однією з характеристик автомобілізації є стан дорожньо-транспортного травматизму. За європейською методикою розрахунку загибель і травмування більше ніж шістдесяти тисяч громадян України завдають страждань мінімум одному мільйону осіб (з урахуванням членів сімей постраждалих). Кількість загиблих у ДТП на 1 млн. автомобілів в Україні складає 1324, для Європейських країн цей показник в середньому дорівнює – 344, для США – 190, для Японії – 134 [243, с. 5].

      За 10-річний період з 1998 до 2007 року зареєстровано 416771 ДТП, у яких 65623 особи загинуло і 482519 - травмовано. МВС України неодноразово зазначало, що стан дорожньо-транспортного травматизму в країні набуває характеру соціального лиха. Дослідження доводять, що найбільш уразливими учасниками дорожнього руху є діти віком до 16 років та люди похилого віку - понад 60 років [161, 292, 295]. Вивчення тенденції смертності дітей під час автомобільних аварій привертали увагу багатьох дослідників, починаючи з 60 - 70-х років минулого сторіччя [136, с. 9-10].

      Певний відсоток від загальної кількості „ДТП – загиблих – поранених” (за 1998-2007 рр.) 11% - 4,6% - 9,6% відповідно, становлять дорожньо-транспортні пригоди за участю дітей. В Україні кожного року травмується близько 5105 дітей, в середньому 6,24% від цієї кількості складають смертельні випадки в наслідок ДТП. Не викликає сумніву, що майже в кожному випадку отримання поранення в наслідок ДТП дитина потребує госпіталізації.

      Стан справ щодо попередження ДДТТ викликає певну стурбованість, хоча під час розгляду основних показників цього процесу виявляються деякі оптимістичні тенденції. Всебічний і об'єктивний аналіз стану і динаміки одержання травм дітьми під час ДТП може допомогти виявити ці тенденції і розробити рекомендації із системи заходів, спрямованих на їхній розвиток. В Україні за останні 10 років мали місце 46544 дорожньо-транспортні пригоди за участю осіб віком до 16 років, внаслідок яких 3058 дітей загинуло і 46524 – одержали поранення різних ступенів тяжкості. Для порівняння в УРСР за 10 років з 1975 до 1984 року у ДТП загинуло 6318 дітей віком до 16 років і 46301 – одержали поранення [65, 66].

      Порівнюючи статистичні показники 2007 року з 1998, спостерігаємо зменшення кількості автопригод, а також кількості загиблих і травмованих у них дітей (додаток Б). Однак зниження рівня ДДТТ в країні є дуже нестабільним. Це найбільше помітно в останні 4 роки, коли у 2005 та 2007 роках рівень ДДТТ збільшувався в середньому на 25%. Середній показник частки постраждалих дітей серед усіх поранених у ДТП залишається практично незмінним з 70-х років минулого сторіччя і складає 12,4-12,7% [286, с. 10].

      Більша частина охоплених анкетуванням осіб (52,5%) сучасний рівень ДДТТ в Україні характеризують як високий, трохи менший відсоток опитуваних (34%) – дуже високий. Майже всі проанкетовані особи (97%) вважають явище ДДТТ проблемою державного рівня [35] (див. додаток А).

      У зв’язку з загальною тенденцією зниження в Україні кількості дорожньо-транспортних пригод за участю дітей слід згадати про те, що для об'єктивної характеристики стану цього явища треба застосовувати і відносні показники. Якщо порівняти число дітей, що гинуть та травмуються щороку внаслідок ДТП із загальними демографічними тенденціями в Україні, то спостерігається збільшення за обома показниками (загиблі та травмовані) у цьому співвідношенні [235, с. 15-16]. Кількість осіб віком до 16 років в Україні щороку зменшується [252, с. 61-63; 253, с. 37-39; 254, с. 37-39; 255, с. 42-44; 256, с. 42-44]. Таким чином, якщо порахувати кількість загиблих та поранених внаслідок ДТП дітей на 10 тис. населення України віком до 16 років, то за дев’ять років (на 1 січня 2008 року порівняно з 1999 роком) середньостатистичний відсоток загиблих збільшився на 8,97%, а поранених – 5,05% (додаток В).

      Основним завданням аналізу дитячого дорожньо-транспортного травматизму є виявлення причин і умов виникнення ДТП за участю дітей. Результати аналізу використовуються у випадку проведення роз'яснювально-виховної роботи серед дітей і дорослого населення, є основою для планування профілактичних заходів щодо зниження дитячої дорожньо-транспортної аварійності як загалом, так і в окремих її проявах.

      У радянські часи цій проблемі присвячувався спеціальний розділ „дитячий дорожньо-транспортний травматизм” у щорічних статистичних збірниках „дорожньо-транспортні пригоди в СРСР”. В УРСР кожні п'ять років Державтоінспекцією МВС УРСР готувався аналогічний статистичний збірник по Україні [65; 66]. Вивчення статистичних таблиць у зазначених збірниках показало, що традиційно аналіз ДДТТ проводиться за такими видами: загальна кількість ДТП, за участю дітей, а також кількість загиблих і потерпілих у них осіб віком до 16 років; ДТП і потерпілі в них діти віком до 16 років через порушення ними ПДР; ДТП і потерпілі в них діти віком до 7 років, від 7 до 14 років, від 14 до 16 років через порушення ними ПДР; ДТП і потерпілі в них діти-пішоходи, діти-пасажири, діти-велосипедисти, діти-водії через порушення ними ПДР.

      Іноді в деяких дослідженнях аварійності за участю певної категорії учасників дорожнього руху знаходить місце частковий аналіз ДДТТ [67]. Але, як правило, він має загальний характер і містить інформацію, яка вже мала місце у традиційних статистичних даних.

      Ще як недолік слід зазначити, що ті ж самі за формою та змістом статистичні дані за аналогічні періоди в різноманітних статистичних джерелах іноді мають розбіжності в показниках.

      вся работа находится по ссылке http://mydisser.com/ru/catalog/view/2188.html