Прямий та опосередкований вплив зовнішньої торгівлі на фінансово-економічний розвиток країни

      З початку 90-х років Україна розпочала свою власну історію державотворення. Фінансово-економічні відносини, які до цього часу носили закритий характер, почали зазнавати значної реструктуризації та були доповнені новими структурними елементами, які були раніше відсутні. Україна почала розвивати економічні відносини з іншими країнами світу, які, головним чином, відбувались через активізацію торговельних взаємозв`язків.

      На сучасному етапі розвитку перед Україною стоїть непроста задача вибору подальшого шляху розбудови власної економіки. Як зазначалося неодноразово у численних доповідях і заявах вітчизняних урядовців, Україна намагається якомога швидше інтегруватися до структур Європейського Союзу. Це, передусім, пов’язано із можливими вигодами, що може отримати Україна із приєднанням до цього утворення.

      Для того, щоб оцінити роль міжнародної торгівлі у розвитку фінансової системи країни, необхідно проаналізувати як роль торгівлі у процесі створення інтеграційних угруповань, так і вплив торгівлі на темпи зростання національних економік.

      Аналізуючи сучасний розвиток української зовнішньої торгівлі та фінансово-економічного розвитку України, можна прийти до висновку про існування як прямого, так і опосередкованого взаємозв’язку між ними. По-перше, мова йде про опосередкований вплив зовнішньої торгівлі на темпи економічного зростання через збільшення обсягів інвестицій в довгострокові активи, що забезпечує підвищення обсягів виробництва і зростання ВВП країни. В той же час, зростання ВВП країни сприяє збільшенню інвестицій в довгострокові активи та є основою для розширеного відтворення.

      По-друге, зростання обсягів зовнішньоторговельних операцій призводить до збільшення обсягу податкових та валютних надходжень [85]. Це, у свою чергу, є джерелом для інвестицій в довгострокові активи, які є основою для підвищення темпів зростання ВВП країни

      В той же час, розвиток власної металургійної галузі в Китаї, який був основним споживачем української продукції, і перетворення його із країни імпортера на країну експортера даної продукції призвело до необхідності переорієнтації на інші ринки.

      Аналізуючи ситуацію у розвинених країнах, можна порівняти торговельну політику країн, що мають найбільшу частку у світових обсягах експортно-імпортних операцій. Мова йде про Сполучені Штати Америки та Німеччину. У випадку із США можна побачити, що вітчизняне виробництво зорієнтоване, головним чином, на внутрішнє споживання. США в останні роки є найбільшим світовим імпортером. Німеччина, у свою чергу, є найбільшим експортером у світі. Проте, у структурі експорту цієї країни переважають високотехнологічні товари, попит на які є досить високий, особливо з боку країн, що розвиваються, які оновлюють власне виробництво з метою підвищення його ефективності. Тобто, експорт країни є конкурентоспроможним і попит на нього – досить високим.

      Яскравим прикладом впливу зовнішньої торгівлі на економічне зростання є взаємовідносини Китаю з країнами-партнерами, торгівля з яким сприяє прискоренню їх економічного розвитку. Це стосується, передусім, країн, що розвиваються. Фондові ринки цих країн виграють від цього «буму».

      Країна, де спостерігаються небачені темпи економічного зростання, потребує відповідної кількості ресурсів для підтримки взятого темпу, а намагання переважної кількості китайців працевлаштуватися в містах призводить до виникнення потреби у продуктах харчування.

      Вся работа доступна по ссылке: http://diplomukr.com.ua/raboti/20776?mod=dissertations