Склад, класифікація та особливості руху в сільськогосподарських підприємствах фінансових ресурсів

      В теоретичному й практичному форматі щодо успішної організації плину в агроформуваннях конденсації, акумуляції, спрямування високоліквідних активів має визначальне значення виявлення і обрахунок та групування їх сегментів. Це надає змогу відслідковувати, контролювати та регулююче координувати плин кожного з цих сегментів, і відповідно, своєчасно тиснути на цей плин, параметри злету виробництва та векторність і пожвавлення економічного поступу агроформувань. У цьому ракурсі, необхідно враховувати, що параметри виробництва, прибутковість і успішність агроформувань вагомо тиснуть на його можливості щодо витоків конденсування фінансових ресурсів, їх вимірники, конструкцію, кількісний і якісний ґатунок їх плину.

      Враховуючи зазначене, вчені-фінансисти включення до сегментів фінансових ресурсів певних високоліквідних активів, завжди вважали складним і надзвичайно важливим відтінком цієї наукової проблеми, оскільки це вирішальним чином тисне на обрахунок кількісних вимірників. У шерезі розповсюджених публікацій, в форматі цього питання, окреслюється надто вільний обрис їх трактування. Це зумовлено тим, що питання визначення компонентів фінансових ресурсів, тісно перетинається з проблемою їх віднесення до царини активів (господарських коштів) або до царини пасивів (витоків господарських коштів).

      Так, за тезою одного з авторів [24,29,37, с. 1o3] для визначення ґатунку й компонентів фінансових ресурсів, досить оглянути пасив балансу. „Підсумок пасиву дає нам загальні параметри фінансових ресурсів, а його статті продемонструють їх компоненти. Пасив відлунює сформовані у певному відтинку часу фінансові ресурси, матеріалізовані в активі. Ні виручка, ні доход не відносяться до фінансових ресурсів. Єдиною компонентою доходу, що належить до ресурсів, є нерозчленований прибуток”[29, с. 1o3].

      М.Я. Коробов [89, с.13] наголошує, що якщо звернутися до останніх опублікованих наукових праць, то шерега авторів не включає до компонентів фінансових ресурсів агроформувань наявні акумульовані власні основні й оборотні засоби, банківські кредити, інші запозичення, а інша шерега авторів окреслює наявні фінансові ресурси відсторонено від конденсації власних грошових засобів. Такий формат, істотно обмежує розтин інформаційного поля щодо фінансово-господарської діяльності певного агроформування й держави загалом, оскільки фінансова діяльність – це, передусім, управління плином конденсування, акумуляції й спрямування грошових засобів, які супроводжують всі блоки суспільного виробництва.

      Такий сценарій, зумовлений тим, що як засвідчує розтин різноманітних поглядів шереги вчених, не існує єдиної логічно концентрованої стрункої точки зору щодо віднесення фінансових ресурсів до царини активів (господарських засобів) чи до царини пасивів (витоків цих засобів). Поняття „ресурси” застосовується для окреслення та обрису певних резервних запасів, які можна спрямувати в необхідному руслі в разі потреби [71, с. 515; 121,с. 637]. Тобто, до ресурсів відносять лише об’єктивно існуючі речі. У ПСБО 2 „Баланс” зазначено, що активи „… це ресурси, контрольовані підприємницьким суб’єктом за результативними наслідками в минулих відтинках часу, застосування яких, як очікується, буде супроводжуватись майбутнім одержанням певних економічних вигід” [75].

      Таким чином, підґрунтям щодо віднесення до активів є певні методологічні виміри: 1. Існування за результативними наслідками в минулих відтинках часу (певна операція уже відбулася в минулих відтинках часу). Агроформування, зазвичай, формують активи шляхом їх створення чи закупівлі.

      2. Здійснення виваженого дієво конкретного контролю агроформуванням, що означає й право контролювати бажані певні вигоди, що очікуються від застосування цих активів. 3. Бажана певна економічна вигода, що пов’язана із застосуванням активу, – це наявний потенціал, що сприяє конденсації (прямо чи опосередковано) фінансових ресурсів в агроформуванні.

      Таким чином, для забезпечення об’єктивного логічного уявлення щодо компонентів фінансових ресурсів, слід виходити передусім, з глибинної сутності фінансових ресурсів, що це високоліквідні активи.

      На наш погляд, для однозначного визначення компонентів високоліквідних активів, варто оперувати певними прикметними ідентифікаторами, які дають можливість чіткого однозначного віднесення певного активу до лона фінансових ресурсів. Теоретичний базис щодо виявлення глибинної сутності фінансових ресурсів створює підґрунтя для чіткого логічного віднесення активів до лона фінансових ресурсів агроформувань в форматі їх прикметних ідентифікаторів. Ключовим функціональним прикметним ідентифікатором фінансових ресурсів агроформувань, яке зумовлене визначенням глибинної сутності фінансових ресурсів, є спроможність ліквідувати борги та фінансові зобов’язання агроформувань своєчасно, тобто платоспроможність агроформувань. В свою чергу, платоспроможність агроформувань істотно залежить від параметрів витрат і відтинку часу на конвертацію певних активів в гроші, тобто ґатунком ліквідності. Остання зумовлена функцією грошей – платежу.

      http://diplomukr.com.ua/raboti/21211?mod=dissertations