Система індикаторів та показників соціодинаміки суспільства

      Найважливішою характеристикою системи є її стан, який характеризується сукупністю значень, притаманних даній системі величин, які визначають її параметри. Оскільки існування суспільства характеризується різноманітністю та різноплановістю, то неможливо виділити один універсальний показник для повної оцінки стану соціальної системи. Для цього необхідна сукупна система характеристик, показників і параметрів, що у своїй єдності спроможні відобразити стан соціуму та напрями його розвитку. До того ж, лише за умови чітко структурованої і достатньо повної системи соціальних індикаторів і показників держава має можливість не тільки спостерігати за тенденціями розвитку соціальних процесів, а й впливати на них з метою досягнення певних соціальних цілей.

      Як зазначається в соціологічній літературі, “поки вимір соціальних явищ і процесів здійснюється за допомогою економічних показників (соціальних індикаторів), які дозволяють одержати лише опосередковану інформацію про їх характер і зміст [311, c. 406–407]. Наприклад, у щорічних Посланнях Президента України до Верховної Ради України в окремому розділі “Рівень життя населення” представлений аналіз демографічної ситуації в країні, доходи та витрати населення та його зайнятість, у розділі “Соціальний розвиток” наведені такі показники: основні показники діяльності закладів охорони здоров’я; основні показники діяльності санаторно-курортних (оздоровчих) закладів; основні показники освіти; чисельність осіб, які навчалися у навчальних закладах; вищі навчальні заклади; випуск книжок, журналів і газет; введення в експлуатацію об’єктів соціальної сфери; легкові автомобілі індивідуальних власників; телефонізація квартир; кількість легалізованих об’єднань громадян; кількість релігійних організацій; злочинність та судимість; розподіл виявлених осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів, та засуджених осіб, що скоїли злочини, за окремими видами; державні витрати на соціальний захист населення; кількість пенсіонерів; середній розмір місячної пенсії [221, c. 470]. У статистичному збірнику Державного комітету статистики України „Соціальні індикатори рівня життя” їх перелік включає:

      1. Макроекономічні показники.

      2. Демографічна ситуація.

      3. Охорона здоров’я та безпека.

      4. Освіта.

      5. Зайнятість населення.

      6. Показники матеріальної забезпеченості населення.

      7. Рівень та структура особистого споживання.

      8. Житлові умови.

      9. Показники пенсійного забезпечення населення.

      10. Показники соціальної напруги [316].

      Ці соціальні індикатори в основному відображають зростання/зниження матеріального і культурного розвитку суспільства на рівні “середньостатистичного індивіда”, дають змогу здійснювати середньострокове планування тільки шляхом простої екстраполяції від досягнутого рівня і не в змозі дати диференційовану характеристику усіх складних змін, що характеризують соціальні процеси. “У цьому плані система соціальних показників виступає необхідним доповненням до соціальних індикаторів і дозволяє з науковою достовірністю говорити про конкретні умови праці і побуту людини і їх впливу на його поведінку і діяльність, ставлення людини до умов життєдіяльності і т. д. Система соціальних показників здатна забезпечити надходження безпосередньої інформації про механізми дії і форми прояву соціальних закономірностей у діяльності людей” [311, c. 406–407].

      У деяких підручниках із соціальної політики визначені її зміст і мета, завдання, об’єкти та суб’єкти, інструменти та складові соціальної політики, але про соціальні параметри, показники мова взагалі не йдеться [369].

      Вся работа доступна по ссылке: http://diplomukr.com.ua/raboti/20593?mod=dissertations