Непрямі податки в системі фіскальних інструментів соціальної політики держави
Поділ податків на прямі i непрямі, за критеріями перекладності та платоспроможності платника, дає змогу трактувати останні як такі, що входять до ціни товарів i послуг та розмір яких для окремого платника визначається величиною споживання i прямо не залежить від його доходів. У сучасних податкових системах непрямі податки представлені специфічними акцизами, універсальними акцизами та митом.
Упродовж тривалого часу основним видом непрямих податків залишалися саме специфічні акцизи, які встановлюються на окремі товари. Розширення переліку підакцизних товарів широкого вжитку спричинило потребу застосування універсальних акцизів, частка яких у структурі непрямих податків, як свідчить світова практика, постійно зростає. Незважаючи на відмінності в частині фіскального значення та впливу на економічну і соціальну сферу, обидві форми акцизів продовжують успішно співіснувати, взаємно доповнюючи одна одну. У процесі еволюції економічних систем універсальні акцизи зазнавали суттєвих змін, виступаючи у формі податку з обороту та податку на додану вартість.
Третім видом непрямих податків є мита, які стягуються з товарів, що переміщуються через митний кордон країни у будь-який спосіб (експортуються, імпортуються чи проходять транзитом).
Охарактеризуємо вплив непрямих податків на соціальні процеси у суспільстві. Насамперед вони активно використовуються як ефективний інструмент фіскальної політики, що дає змогу державі вирішувати проблеми фінансового забезпечення виконання покладених на неї функцій, у тому числі і соціальної. Через платежі до бюджету, які надалі у вигляді видатків впливають на рівень і динаміку заробітної плати працівників бюджетної сфери та грошового забезпечення різноманітних категорій громадян, непрямі податки здійснюють опосередкований вплив на рівень соціально-економічного розвитку. В Україні непрямі податки забезпечують значні надходження до бюджету (табл. Е.1 Додатка Е) Так, у 2005 р. питома вага непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору, податків на міжнародну торгівлю) у загальній сумі податкових надходжень до зведеного бюджету країни склала 49,9 %, у 2006 р. – 52,8 %, у 2007 р. – 49,6 %. Завдяки цьому уряду вдалося досягти відносно злагодженої дотаційної політики держави, розподілу субвенцій, відшкодування капітальних вкладень сільськогосподарських підприємств на утримання об’єктів соціальної сфери в сільській місцевості, фінансування нагальних потреб галузей науки, освіти, охорони здоров’я та культури, соціальних виплат певним категоріям громадян. Тобто держава у такий спосіб забезпечує певні гарантії, які зводяться до того, що вона “по-перше, створює умови громадянам для самозабезпечення життєво необхідних потреб; по-друге, вилучаючи у громадян частину створеного ними валового продукту, повертає їм (незалежно від вилученої частини) блага і послуги у формі освіти, дошкільного виховання, охорони здоров’я, культурного обслуговування, соціального страхування і забезпечення; по-третє, за рахунок вилучення у громадян частини валового доходу надає певну кількість благ і послуг тим громадянам, які за фізичними даними не можуть самі забезпечити себе усім необхідним (пенсії інвалідам з дитинства, утримання будинків для інвалідів і осіб похилого віку, надання різних видів допомоги)” [180, с. 99]. У цьому і проявляється опосередкований (через реалізацію фіскальної функції) вплив податків, у тому числі і непрямих, на соціальні процеси у суспільстві.
Вся работа доступна по ссылке: http://diplomukr.com.ua/raboti/20593?mod=dissertations
