Теоретичні підходи до побудови моделей стратегічного управління

      Зазвичай різниця між думками вчених про послідовність етапів процесу стратегічного управління полягає у тому, що саме вони рахують за відправну точку побудови стратегії: визначення місії та цілей чи аналіз середовища. Крім того, більшість дослідників [29, с. 78–146] дотримуються думки, що аналіз ділового середовища організації треба вважати базою, на якій буде вибудована майбутня модель стратегічного управління. Не дивлячись на те, що нинішні моделі визначення стратегічних альтернатив набули значного розвитку, їх нерідко піддають критиці. Але саме вони стали основою всіх наступних розробок у сфері аналізу і вибору стратегічних альтернатив, а також формулювання стратегії. Однією з перших є модель М.Портера. Його підхід базований на факторах стійкості позиції фірми на ринку: витрати виробництва і збуту, унікальність товару, обсяги ринку. За М. Портером, конкурентних переваг фірма може досягти за рахунок зменшення витрат підприємства, що дає змогу, пропонуючи ту саму якість, за нижчу ціну збільшити прибуток. Забезпечення унікальності товару фірми за рахунок розумної диференціації, що дає змогу збільшити споживчу цінність товару при зростанні ринкової ціни і підвищує прибуток фірми. Також перед організацією постає питання вибору: конкурувати на всьому ринку чи лише на його сегменті. Даний вибір реалізується визначенням залежності частки ринку та рентабельності організації у моделі, запропонованої М. Портером (рис.1.4). Для зміцнення ринкових позицій М. Портер радив вибрати одну з трьох запропонованих стратегій. Усі рекомендації М. Портера базовані на тому, що підприємство має конкурентні переваги, але не знає, як і за рахунок чого вони досягнуті. Модель використовують у випадку сповільнення росту чи стагнації ринку.

      Вся работа доступна по ссылке: http://mydisser.com/ru/catalog/view/1736.html