Загальна характеристика української політики якості: історичний аспект
За роки незалежності України фармація пройшла досить складний шлях від практично повного розладу до виходу на належний рівень виробництва, створення ліків, контролю якості продукції, підприємництва, науки та освіти.
В СРСР Україна стояла на другому місці за обсягами виробництва фармацевтичної продукції і виробляла близько 30% та 800 найменувань лікарських препаратів. Україна лідирувала у виробництві вітамінів, антибіотиків, антипіретиків та протизапальних препаратів, деяких серцево-судинних препаратів, рослинних екстрактів, стерильних бинтів та аптечок першої допомоги. Фармацевтична промисловість України займалася в основному виробництвом готових ЛЗ, у той час як синтез хімічних субстанцій та виробництво допоміжних речовин і сировини здійснювалося в інших республіках. Після розпаду Союзу 80% постачальників залишилося за межами України. Розрив економічних зв’язків і блокування взаємних розрахунків з країнами «рублевої» зони призвело до того, що вже всередині 1992 року підприємства відчули гострий дефіцит сировини. Було припинено виробництво більш як 50 найменувань життєво важливих лікарських препаратів. Рівень забезпечення ними лікувальних закладів і населення скоротився до 35%. Відчувався постійний дефіцит лікарських препаратів останнього покоління, в основному зарубіжних. Крім того, матеріальна база виробництва була відсталою, використовувалася застаріла техніка і технології. Знос основних виробничих фондів становив 8,5%. Жодне з існуючих на той час фармацевтичних виробництв не відповідало міжнародним стандартам. Існувала повна залежність від імпортних субстанцій і сировини.
В перші роки незалежності України були вжиті перші заходи щодо виходу фармацевтичної галузі із кризового становища: підприємства хіміко-фармацевтичної промисловості були передані в підпорядкування МОЗ України; розроблена і затверджена у 1992 р. Державна програма розвитку фармацевтичної промисловості на 1992-1996 роки, спрямована на реконструкцію підприємств і розробку сучасних технологій виготовлення ліків, перш за все, життєво необхідних; створені Фармакологічний та Фармакопейний комітети, Державна інспекція з контролю якості Л3, що сприяло прискоренню розробки та впровадження у виробництво, а також реєстрації нових вітчизняних та інших ліків. Завдяки проведеній роботі налагодилося виробництво з імпортної сировини антибіотиків, освоєно виробництво 129 препаратів і профілактичних засобів, які раніше в Україні не виготовлялися, з них 10 – принципово нові.
