Механізм державної підтримки формування інноваційного потенціалу країн
З 2002 р. питання формування інноваційної політи¬ки стали об'єктом постійної уваги з боку керівництва України. Зокрема, в завданнях, які випливають з Послання Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір», визначено стратегічний курс на інтеграцію України до ЄС, що базується на інноваційній моделі розвитку економіки і вимагає формування і проведення ефективної державної політики [12].
У Стратегії економічного та соціального розвитку України (2004-2015 рр.) «Шляхом Європейської інтеграції» відзначається, що домінуючим для України повинна стати стратегія інноваційного розвитку, що ґрунтується на використанні стратегії нарощування інноваційного потенціалу на заздалегідь визначених державою пріоритетних напрямах науково-технічного прогресу, при якій використовується власний інноваційний потенціал, залучаються іноземні вчені та конструктори, досягається інтеграція фундаментальної та прикладної науки [141, с. 115].
Разом з тим на сьогодні основу національної економіки становлять сировинні галузі, які є низько-технологічними, що істотно знижує потенціал розвитку України як конкурентоспроможної держави в довгостроковій перспективі. Результати наукових досліджень і науково-технічних розробок не впливають на зростання валового внутрішнього продукту, наукоємна складова якого не перевищує 1%.
Конкурентоспроможність національної економіки визначається темпами впровадження новітніх науково-технічних розробок, рівнем розвитку наукоємного виробництва, ефективністю та динамічністю інноваційних процесів. Сьогодні у забезпеченні економічного зростання більшості держав світу інноваційний розвиток відіграє провідну роль. Його підтримка на державному рівні здійснюється насамперед за допомогою визначення державних пріоритетів науково-технологічного розвитку, що дає змогу концентрувати фінансові та людські ресурси для реалізації конкурентних переваг вітчизняного науково-технологічного сектору та забезпечення прогресивних технологічних структурних зрушень в економіці.
В Україні існують законодавчі та нормативно-правові документи, спрямовані на формування, розвиток та реалізацію інноваційного потенціалу країни, тобто правові засади розвитку інноваційних процесів сформовано.
На даний час інноваційну діяльність в Україні регулюють такі законодавчі акти: «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» №433-IV від 16.01.2004 р. [2], що визначає правові, економічні та організаційні засади формування та реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні; «Про інноваційну діяльність» №40-IV від 04.07.2002 р. [3], що визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом.
