Концептуальні підходи до побудови ринкової системи поширення сільськогосподарських знань та інформації

     

      Ринкова система поширення сільськогосподарських знань та інформації являє собою сукупність фізичних та юридичних осіб, які об’єднані у комплекси інститутів освітнього, наукового та дорадчого характеру, діяльність яких спрямована на сприяння ефективному поширенню, в тому числi й на комерційних засадах, нових знань та інформації.

      Як система взаємопов’язаних інституцій та їх дій ринкова система поширення сільськогосподарських знань та інформації утворює основу, яка об’єднує суспільство (в тому числі урядовців, законодавців, підприємців, науковців, освітян, дорадників, консультантів, сільськогосподарських товаровиробників, сільське населення, інвесторів та інших осіб) для здійснення узгоджених заходів, якi впливають на розвиток країни інноваційним шляхом в цілому та на інформаційну обізнаність її населення зокрема.

      В Україні проголошено курс на інформаційно-інноваційний розвиток держави, коли роль головного джерела стійкого економічного зростання відіграють наукові знання та iнформація і їхнє комерційне застосування, але:

      - не визначено законодавчих засад формування та розвитку системи передачі сільськогосподарських знань та інформації;

      - не конкретизована її структура;

      - окремі її сегменти (визначення пріоритетів передачі знань та інформації установами аграрної освіти, науки та дорадчими службами, фінансування інформаційно-консультаційної діяльності, розвиток наукового підприємництва – бізнес у науці i освіті, та ринок об’єктів права інтелектуальної власності) мають фрагментарний характер.

      Отже, «відсутність системності у здійснюваних заходах щодо побудови ринкової системи поширення інноваційних сільськогосподарських знань та інформації є основною проблемою» [46-48, 55], на розв’язання якої спрямовані концептуальні підходи, запропоновані нами. Ефективність функціонування системи поширення інформації та знань в Україні стримується «дефіцитом фінансових ресурсів, падінням платоспроможного попиту на освітню та науково-технічну продукцію з боку держави i підприємницького сектора, відсутністю платоспроможного попиту на інноваційні знання та інформацію у сільських товаровиробників та сільського населення, труднощами з підбором кадрів для поширення знань й інформації та іншими не менш важливими чинниками» [103].

      Незважаючи на певні успіхи в побудові системи поширення сільськогосподарських знань та інформації науковими установами, освітніми закладами й дорадчими службами, не вдається досягти відчутних результатів у створенні сприятливих умов для інформаційно-консультаційної діяльності освітян, науковців та дорадників на ринкових засадах, що зокрема позначається, в першу чергу, на показниках діяльності сільськогосподарських товаровиробників та рівні життя сільського населення.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ