Розробка організаційно–економічного механізму формування та регулювання ринку корпоративних облігацій

     

      Як було відзначено вище, ринок корпоративних облігацій України засвідчує позитивну динаміку свого розвитку, – одночасно зі зростанням обсягів залучених підприємствами додаткових ресурсів в останні роки були створені і розвинуті елементи його інфраструктури, розширилися засоби нормативно–правового державного регулювання, з’явилися нові підприємства–емітенти та інвестори. Разом з цим, наявність низки проблем, стримує формування і розвиток вітчизняного ринку корпоративних облігацій. У зв’язку з цим дисертант виходить з того, що необхідною є формування і постійна модифікація організаційно–економічного механізму формування і регулювання ринку корпоративних облігацій, що розв’язується, насамперед, в руслі удосконалення його регулятивної основи.

      У більш широкому плані “господарське регулювання, – відзначає М.Диба із співавторами, – це певним чином організована система, яка є одночасно і механізмом взаємодії. Механізм регулювання господарських процесів – це внутрішньо впорядкована система організаційних структур і конкретним форм, методів, правових норм управлінсько–регулювальної діяльності ... . Як механізм господарське регулювання здійснюється ринком, підприємцями, державою … і спрямоване на конкретний об’єкт” [46, c. 43–44].

      Зазначимо, що сам по собі ринок вже є механізмом, і у цьому ми підтримуємо точку зору А.Дворецької – “ринок капіталу є механізмом, який здійснює оптимальну аллокацію ресурсів та ефективний трансферт національних заощаджень в інвестиції” [41, c. 3]. Такий механізм поєднується з елементами стратегічного і тактичного управління, і, насамперед, планування розвитку підприємства, які показані у працях А.І.Ковальова [64, c. 88–94], Г. Кунца і С. О'Доннела [73, c. 102–106], С.В.Мішиної і О.Ю.Мішина [87, c. 23–24], М.Є.Рогози [128], О.М.Тридіда [145, c. 53–56], Л.С. Яструбецької [175].

      Спільна позиція С.В.Мішиної, О.Ю.Мішина і О.М.Тридіда, якої також дотримується дисертант, полягає у тому, що “характерною рисою економічного механізму є його автоматичний характер стосовно процесів, які підтримуються чи процесів діяльності. ... Організаційно–економічний механізм відзначається тим, що природний хід економічних процесів може бути замінений їх управлінням або регулюванням” [87, c. 25]. Відзначимо, що роль інформації при цьому визначається як безспірно надзвичайно важлива, – інформація є початковою основою прийняття управлінського рішення і кінцевим продуктом його впливу на розвиток відповідного об’єкту (ринку чи підприємства).

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ