Видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України як засіб протидії нелегальній міграції
Одним із наслідків людської невлаштованості у різних країнах світу є міграційні процеси, за допомогою яких людство шукає кращого життя для задоволення різних рівнів потреб, починаючи з фізіологічних (необхідних для виживання) і закінчуючи потребами у самовизнанні (реалізації потенційних можливостей). Нині панує розуміння міграційних процесів не як природного стану, коли люди подорожують у пізнанні світу, вивчаючи нові країни, культуру, історію, традиції, і повертаються у кінцевому результаті до рідних місць, а як вимушений хід людської долі. Відповідно одним із важливих напрямків діяльності держави є формування та забезпечення міграційної політики. Слушною у цьому аспекті є точка зору В. І. Олефіра, що головна мета міграційної політики в Україні полягає у збереженні соціально-культурного ядра України [133, c. 160].
Об’єктом міграційної політики є міграція, під якою у вузькому значенні (лат. mіgraro – «переселення, переміщення») прийнято розуміти особливий процес територіального переселення населення, який завершується зміною постійного місця проживання, що в буквальному розумінні передбачає переселення. Міграційні процеси у широкому розумінні слова, крім переселення, охоплюють усі види переміщень населення у просторі – сезонні, епізодичні, маятникові. Вони являють особою масове переміщення населення через кордони тих чи інших територій будь-якої тривалості, регулярності й цивільної спрямованості зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш тривалий час, а при маятникових міграціях – без такої зміни. Міграція населення складається з міграційних потоків, а тому міграції визначають як збірні та множинні [131, c. 3].
Але особливе занепокоєння в Україні викликає не сама міграція, а зростаючі масштаби нелегальної міграції, адже незаконна міграція і торгівля людьми за останні роки збільшились у всьому світі внаслідок глобалізації та інших факторів. Незаконна міграція є одним з явищ, які сформувались за часи розбудови незалежної України і серйозно впливають на стан законності у державі. Міжнародний досвід свідчить, що нелегальна міграція перетворилась на помітний дестабілізуючий фактор у сфері правопорядку. Саме з нею пов’язують зростання окремих видів правопорушень, поширення зростання окремих видів підпільного ринку праці та інших негативних явищ. Протидія нелегальній міграції для України – одна з найважливіших соціальних, економічних і правових проблем [76, c. 232]. В організаційному аспекті І. О. Гарна влучно зазначила, що під управлінням міграційними процесами розуміється різновид державного управління, що повинне забезпечувати взаємодію міграційних служб як єдиного цілого з метою виконання поставлених перед ними завдань у сфері міграції [39, c. 13].
Сьогодні в Україні в основному завершено формування системи органів виконавчої влади у сфері контролю за міграційними процесами. До цієї роботи залучено близько 14 міністерств і відомств. При цьому виконання абсолютної більшості практичних функцій у цій сфері покладено на МВС України та його структурні підрозділи [152].
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
