Генезис адміністративно-правового регулювання демографічної політики

     

      Демографічна політика має давню історію та знайшла своє відображення в багатьох працях вчених-мислителів, законодавчих і правових актах. Необхідність підтримувати певні пропорції між населенням, ресурсами і навколишнім середовищем завжди вважалася важливим і складним управлінським завданням. Ще з давніх часів держави збирали відомості про своє населення, його кількість і склад, майнове становище. Проте ці дії держави як інституції управління були прагматичними, адже ефективне управління потребувало коштів (податків), а для цього треба було мати військо, запаси продуктів тощо.

      Виникнення античної держави з її законами, суспільною нерівністю і економікою, яка була побудована на праці рабів та мала вкрай низьку продуктивність, зумовило зародження і розвиток демографічної політики як державної політики в цілому. Розробляючи і впроваджуючи закони, котрі впорядковують життя і співіснування мільйонів людей, держава прямо або опосередковано регулювала й демографічну поведінку індивідів та сімей. Так, в одному з найдавніших правових актів – зводі законів вавилонського царя Хаммурапі (приблизно 1760 р. до н.е.) – 68 статей із 282 було присвячено сімейному праву.

      Грецьку колонізацію Причорномор’я і Середземномор’я (VIII ст. до н.е.), напевно, можна вважати першою формою цілеспрямованого регулювання чисельності та розміщення населення. Також давньокитайський філософ Конфуцій (551-479 рр. до н.е.) і його послідовники в V ст. до н.е. пропонували як ефективний державний захід переселення жителів із густонаселених районів у малонаселені для підтримки «оптимальної» пропорції між кількістю землі, продовольством і чисельністю населення [1, с. 325]. Давньогрецькі мислителі задавались питанням, яка чисельність та який склад населення забезпечить для громадян міст-держав найбільше благополуччя, тому у працях Сократа (прибл. 470-399 рр. до н.е.), Платона (427-347 рр. до н.е.), Аристотеля (384-322 рр. до н.е.), античних географів та юристів розроблялись деякі напрями політики у сфері відтворення населення [2, с. 306].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ