Соціально-психологічні заходи вирішення демографічної кризи в Україні
Не зменшуючи значення науково обґрунтованих заходів економічного та адміністративно-юридичного характеру та їх важливості у системі заходів демографічної політики, ми вважаємо доцільним звернути увагу на ту обставину, що її виховному (пропагандистському) аспекту, приділяється незрівнянно менше значення, ніж він того заслуговує. До сих пір ще приходиться зустрічатися з недооцінкою впливу на репродуктивну поведінку заходів соціально-психологічного характеру, в той час як роль економічних чинників абсолютизується [26, с.17].
Розроблення та широке запровадження заходів соціально-психологічного, виховного характеру є обов’язковою умовою для виконання найважливішого завдання демографічної політики – формування у сім’ї потреби у двох-трьох дітях. Для її успішного вирішення потрібно, щоб у населення країни існували норми дітності, котрі відповідають інтересам розвитку суспільства у сфері відтворення населення. Це можливо лише шляхом гармонічного поєднання особистих інтересів та соціальних цілей, індивідуальних бажань і загальної соціальної необхідності. Сьогодні для цього потрібно, щоб у суспільній свідомості та у системі цінностей сім’ї значно підвищилась значимість двох-трьох дітей [26, с.18].
Соціально-психологічні (інформаційно-агітаційні) заходи вирішення кризової демографічної ситуації передбачають використання засобів масової інформації, мистецтва, телебачення, кіно з метою регулювання демографічних процесів відповідно до цілей і завдань демографічної політики держави.
Підтримуючи думку Л.П. Керб, вважаємо, що держава має вести активну соціальну та пропагандистську роботу з метою підвищення статусу та авторитету сім’ї і дитини у суспільстві, використовуючи при цьому різноманітні заходи [82, с. 57].
Основними напрямами реалізації молодіжної сімейної політики повинні стати: пропаганда сімейних цінностей серед молоді; формування основ педагогічної культури в молодих батьків; розвиток форм суспільного об’єднання молодих сімей та підвищення їхньої соціальної активності, розвиток самодопомоги та взаємодопомоги у вирішенні проблем молодої сім’ї, формування настанов багатодітності, популяризація здорового способу життя та ін.
На жаль, мусимо констатувати, що, як зазначає директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України академік Е.М. Лібанова, «на сьогодні в Україні існує системна демографічна криза, основним проявом якої є суспільне нездоров’я». У середині 60-х років ХХ століття з’явилися її перші ознаки. Поглиблення демографічної кризи протягом наступних сорока років зумовлене низкою соціально-економічних, екологічних чинників та неефективністю заходів зі збереження громадського здоров’я. Це призвело до того, що на сьогодні в Україні середня тривалість життя громадян на 10-12 років нижча, ніж у країнах Європейського Союзу, а смертність, особливо серед чоловіків працездатного віку, є вищою в 3-4 рази 204].
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
