Зарубіжний досвід організації комплектування Збройних Сил

     

      Вироблення ефективних заходів удосконалення адміністративно-правової регламентації системи призову та комплектування Збройних Сил України необхідно здійснювати в умовах чітко визначених орієнтирів щодо конкретного варіанта їх формування. Для цього пропонується дослідити відповідну зарубіжну практику та зіставити її з теперішніми українськими реаліями. Звичайно, що кожна держава характеризується низкою правових, соціальних, військових традицій. Водночас лише вітчизняний досвід організації військових формувань не може дати загальної картини у пошуку оптимальної системи управління обороною, тому важливим питанням є розгляд комплектування Збройних Сил розвинених світових держав з метою впровадження такого позитивного досвіду в Україні.

      На сьогодні контрактна військова служба в Україні – це вже реальність. Вона існує, активно вдосконалюється її правове регулювання, окреслюються нові перспективи та завдання, і основне серед них – «перехід до мобільної, потужної, оснащеної новітніми зразками озброєнь професійної армії» [132].

      Незважаючи на 18-річну історію існування інституту військової служби за контрактом, в Україні і зараз його сутність та основні переваги і недоліки залишаються незрозумілими не тільки пересічним громадянам, які не мають стосунку до військової організації держави, але доволі часто і військовослужбовцям, зокрема тим, що перебувають на військовій службі за контрактом.

      На сьогодні у світі існує декілька способів комплектування армії: за призовом, за контрактом (добровільний; професійний) та за змішаним принципом.

      Повністю добровільні армії мають більше як 50 держав, у тому числі США, Великобританія, Японія, Пакистан, Канада, Австралія, Філіппіни.

      Найбільшою за чисельністю професійною армією володіють США. Комплектування Збройних Сил на добровільній основі – давня американська традиція, яка бере свій початок ще з кінця XVIII ст. Вперше обов’язкову військову службу в США ввели у роки Першої світової війни, після закінчення якої знову перейшли на добровільний принцип комплектування. Вдруге закон про військову повинність був прийнятий в США у серпні 1940 p., незадовго до їх вступу в Другу світову війну. І знову, як і попередній, був скасований невдовзі після її закінчення (у березні 1947 р.). У червні 1948 р. прийнято новий закон, який передбачав дворічний строк обов’язкової служби в регулярних військах та п’ятирічний – у резерві [133, с.76].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ