Принципи діяльності органів виконавчої влади щодо забезпечення природоохоронної функції держави

     

      Від ефективності адміністративної діяльності органів виконавчої влади у сфері забезпечення природоохоронної функції держави залежить стан збереження природного середовища, існування людини, гармонізація взаємовпливів суспільства і довкілля, що є невід’ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України.

      Адміністративна діяльність органів виконавчої влади у сфері забезпечення природоохоронної функції держави – це цілеспрямована виконавчо-розпорядча, підзаконна, державно-владна діяльність органів виконавчої влади, яка полягає в організації та практичному здійсненні адміністративно-правових заходів, спрямованих на збереження навколишнього природного середовища, захисту життя і здоров’я людини.

      Для того, щоб кожна діяльність здійснювалась якісно, необхідно визначити, науково обґрунтувати та закріпити на законодавчому рівні правові засади та принципи її реалізації. Діяльність органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища ґрунтується на принципах, які відображають вихідні положення щодо організації державного управління в даній сфері, що визначені в законах та інших нормативно-правових актах, які регулюють відносини у сфері взаємодії суспільства та природи.

      Передусім слід зазначити, що слово «принцип» усталено вживається з часів Середньовіччя, беручи своє коріння з давньофранцузького слова «principe», та латинського «principium» (центральне пояснення, особливість, покладена в основу створення або здійснення чого-небудь), які, своєю чергою, походять від латинського «princеps» – лідер, імператор, особа в руках якої зосереджена вся повнота влади. Необхідність розробки принципів у період Середньовіччя пов’язана, на думку Ю. Задорожного, з необхідністю врегулювання стосунків та забезпечення співіснування різних систем права та органів, що їм підпорядковувалися [125, с. 273].

      Серед численних груп значень поняття «принцип», що зустрічаються в довідково-енциклопедичних джерелах, виділяють наступні чотири, які дають визначення юридичної природи даної категорії:

      1. Принцип як основоположна правда, закон, доктрина або припущення (підгрупи: 1) принцип як загальне правило або стандарт; 2) принцип як сукупність моральних та етичних стандартів).

      2. Принцип як визначена наперед політика або спосіб дії.

      3. Принцип як основна або необхідна якісна складова або елемент, що визначає внутрішню природу чи окремі характеристики поведінки.

      4. Принцип як правило або закон, що стосується функціонування природних феноменів чи механічних процесів [126, с.15].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ