Відповідальність за пошкодження транспортних засобів та порушення порядку заповнення перевізних документів

     

      Договір про перевезення конкретного вантажу є реальним, оскільки він вважається укладеним у момент здачі вантажу транспортній організації для перевезення. Послуга за перевезення надається за плату, причому обидві сторони наділяються у договорі правами та обов’язками (синалагматичними зобов’язаннями). Отже, договір про перевезення – оплатний і двосторонній. Зокрема, крім зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг з перевезенням вантажів, існує зобов’язання повернути транспортні засоби в належному стані. Згідно зі ст. 24 Закону України «Про залізничний транспорт» від 07.04.1996 р. № 273/96-ВР [188] («Відповідальність за пошкодження транспортних засобів») відправники, одержувачі вантажів та власники під’їзних колій несуть матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством України за пошкодження контейнерів і рухомого складу перевізників, а перевізники – за втрату і пошкодження транспортних засобів, що їм не належать, у розмірі фактично заподіяної шкоди.

      Крім того, ст. 25 цього нормативно-правового акта, передбачається, що збитки, які виникли у разі порушення безперебійної роботи та безпеки руху на залізничному транспорті загального користування внаслідок блокування його комунікацій та інших навмисних незаконних дій, збитки за пошкодження та знищення лісонасаджень, інженерних споруд, земляного полотна та колій відшкодовуються винними юридичними та фізичними особами в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

      Як вже було зазначено раніше, принципові положення щодо відповідальності за порушення зобов’язань у відносинах з перевезення вантажів залізницею закріплюються ЦК та ГК України з урахуванням особливостей, передбачених спеціальним транспортним законодавством. Проте сьогодні акцентується увага на відсутності прогресивної загальноправової бази регулювання відносин у сфері залізничних перевезень та на недосконалості спеціальних нормативно-правових актів. Зокрема, ілюструючи консервативні риси нового національного транспортного законодавства, використано влучну характеристику щодо затвердженого у 1998 році СЗ України як зменшеного на одну третину та перекладеного українською мовою Статуту залізниць СРСР [168, c. 110–115].

      Відповідно до загальних підстав відшкодування шкоди, визначених ст. 610–613, 623 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

      Згідно зі ст. 119 СЗ України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами – суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ