Загальносоціальне віктимологічне запобігання злочинам у місцях позбавлення волі

     

      Запобігання злочинності як різновид суспільної діяльності належить до таких важливих напрямів останньої, як соціальний контроль та соціальна профілактика [57, с. 323]. При цьому остання розуміється як цілеспрямована діяльність щодо запобігання порушенням будь-яких соціальних норм, усунення причин, що породжують ці порушення [63, с. 20].

      Як і будь-який різновид соціально-профілактичної діяльності, запобігання злочинам має свій специфічний предмет та свою конкретну мету.

      Предмет становить діяльність щодо перешкоджання дії детермінантів злочинності, передусім її причин і сприяючих умов, з метою обмеження, нейтралізації, а за можливості – й усунення їх дії. Цим визначається функціональна спільність та змістовний зв’язок усіх елементів запобіжної діяльності: її сфер, предмета, цілей, суб’єктів, об’єктів та ін. [57, с. 323].

      Згідно з рівнями функціонування злочинності та її проявів запобігання злочинам має різні напрями, форми, рівні, види. Проте, як зазначає О. М. Джужа, у їх визначенні серед вчених немає єдності [49, с. 61]. Так, А. П. Закалюк обґрунтовано виділяє три рівні діяльності щодо запобігання злочинності, а саме:

      - загальносуспільний – здійснюється стосовно причин та умов злочинності загальносуспільного рівня;

      - груповий – здійснюється стосовно причин і умов злочинних проявів певної соціальної групи, що виділена за соціальною чи соціально-демографічною ознакою (злочинність робітників, службовців, жінок тощо) або належністю до спільного середовища (за місцем проживання, праці, навчання й ін.);

      - індивідуальний – спрямовується на причини і умови конкретного прояву. При цьому через взаємозв’язок злочинності різних рівнів запобігальна дія стосовно них на одному рівні, зокрема вищому, чинить вплив на причини та умови нищих рівнів і навпаки.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ