Механізм підвищення конкурентоспроможності промисловості

     

      Структурно-інноваційне вдосконалення виробництва стає визначальним чинником розвитку та підвищення конкурентоспроможності. Цей процес вже розпочався, але його гальмує невирішеність багатьох питань нормативно-правового, організаційного і фінансового забезпечення. Ключовими елемента-ми такої системи мають стати державна підтримка структурних пріоритетів, створення рівних умов конкуренції, захист прав власності, активізація людського капіталу, особливо в галузі продукування і використання знань, запровадження світових стандартів якості продукції, сертифікації, трансферу технологій. Структурні зміни, особливо на початковому етапі, мають базуватися пе-реважно на реалізації існуючих конкурентних переваг окремих виробництв та секторів, що забезпечені передусім досягненнями в науково-технічному про-гресі й продукція яких користується стійким попитом на внутрішньому і зовні-шньому ринках.

      Вступ України до СОТ створює відповідну нормативно-правову базу для покращення конкурентних умов. Проте слід враховувати, що СОТ не тільки відкриває нові можливості щодо зростання обсягів інвестування, експорту, зменшення антидемпінгових розслідувань, але й може призвести до негативних наслідків – імпортної експансії та руйнації виробництв, продукція яких недостатньо конкурентоспроможна.

      Щоб запобігти цьому має бути активізована робота щодо покращення міжнародної співпраці вітчизняної промисловості, переходу на міжнародні стандарти якості, ефективного використання можливостей, які відкриває вступ до СОТ.

      В подальшому акцент робиться на формуванні та накопиченні науково-технологічного, ресурсного й інтелектуального потенціалу структурно-інноваційних змін, забезпеченні їх інтеграції у відтворювальний процес на еко-номічній (ринковій) основі. Для цього має бути створена ефективна система комерціалізації наукових знань і впровадження у виробництво інновацій, а та-кож сформовано умови сталого інвестиційного забезпечення структурно-інноваційної перебудови.

      Структурні зміни поряд з розширенням масштабів трансформаційних процесів, доцільно здійснювати за стратегією „інноваційного прориву”, яка має забезпечити прискорення науково-технічного прогресу і перехід економіки на структурно-інноваційні чинники розвитку. Важливість і складність завдань нового етапу економічного розвитку потребує внесення відповідних змін до механізмів державного управління промисловим розвитком з посиленням акцентів щодо реалізації конкурентної стратегії, виправлення системних протиріч, підвищення ефективності використання національних ресурсів, розбудови збалансованих зовнішньоекономічних зв’язків, посилення дієвості і оперативності державного впливу.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ