Удосконалення методів управління ризиками аграрної іпотеки
Управління іпотечним ризиком складається з таких етапів:
• аналізу ризику;
• оцінки ризику;
• нагляду, контролю та стратегії відношення до ризику.
Автори [90, 116, 153] зазначають, що початковим етапом в управлінні ризиком є його аналіз (виявлення, ідентифікація, якісний аналіз) та оцінка (кількісний аналіз). Ми також підтримуємо цю точку зору, тому і присвячуємо даний підрозділ питанням аналізу й оцінки загальних іпотечних ризиків. Мета аналізу ризику – надати потенційним партнерам або учасникам проекту потрібні дані для прийняття рішення відносно доцільності участі у проекті та заходів захисту їх від можливих фінансових утрат. Тому аналіз може проводити кожен учасник проекту [8, с.169].
Якісний аналіз являє собою ідентифікацію всіх можливих ризиків. Він може бути порівняно простим, його головне завдання – визначити фактори ризику, етапи роботи при яких ризик виникає [150, с.247], суб’єктів та об’єктів ризику, зони дії ризику, розробити заходи щодо зниження ризиків тощо. В.В. Вітлінський [90, с.60] зазначає, що якісний аналіз доцільно здійснювати за двома аспектами:
• перший аспект пов’язаний із визначенням можливих джерел ризику та збитків, розгорнутим аналізом кредито- й платоспроможності клієнтів, проводиться класифікація та структуризація ризику;
• другий аспект пов’язаний із визначенням суб’єктивної складової ризику, з виявленням інтересів суб’єктів ризику тощо.
Кількісний аналіз – це визначення конкретного розміру грошового збитку окремих підвидів ризику і ризику в сукупності [8, с.247]. Кількісна оцінка (аналіз) на основі математичної статистики, теорії ймовірності та за допомогою інших точних наук визначає числову величину ризику [90, с.60]. Аналіз праць [1, 18, 25, 75, 79, 85, 90, 98, 100, 127, 138, 147, 148, 150, 155] показав, що найрозповсюдженішими є такі методи на які спирається кількісний аналіз ризику (загальних іпотечних ризиків), серед них: статистичні; експертних оцінок; аналізу доцільності витрат; аналогій; аналізу чутливості (вразливості); імітаційного моделювання; аналітичний тощо.
В.В. Вітлінський та С.І. Наконечний також зазначають, що: «Якісний аналіз є найбільш складним і вимагає ґрунтовних знань, досвіду та інтуїції у даній сфері економічної діяльності. Його головна мета – визначити чинники ризику, області ризику, після чого ідентифікувати усі можливі ризики» [18, с.28].
Ідентифікація заключається у виявленні джерела чи/або джерел ризику та факторів, що впливають на нього. Ідентифікація ризиків неможлива без необхідного обсягу інформації щодо загальної ситуації в економіці – законодавче забезпечення, що стосується регулювання діяльності в даній сфері та оподаткуванні, рівня інфляції, значення середньої величини відсоткових ставок за депозитами і кредитами в комерційних банках, місце та значення галузі, сфери діяльності, регіону і т.п., так і інформації стосовно попиту і пропозиції послуг (товарів, робіт), які надає установа, собівартості, рентабельності, середнього рівня заробітної плати, прибутковості (збитковості) і т.д. Інформація збирається, як універсальними методами – різноманітні форми опитувань, співбесід, інтерв’ю тощо, так і спеціалізованими – аналіз фінансових звітів, аналіз первинних документів бухгалтерської, управлінської та фінансової звітності, аналіз статистико-математичної інформації, аналіз структури організації, складання і аналіз різноманітних карт, діаграм, графіків, таблиць.
Основна мета ідентифікації ризику – визначення факторів, які можуть розглядатися як потенційні джерела ризику, тобто факторів, що можуть призвести до неможливості або небажання позичальника розраховуватися за кредитом.
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
