Розвиток системи оподаткування України – одного з напрямів державного регулювання економіки країни
Перехід української економіки від планово-адміністративної системи управління до ринкових принципів функціонування визначає підвищений інтерес економістів-науковців до механізмів регулювання економічних процесів в умовах сучасного ринку.
На економіку будь-якої країни діють регулятивні чинники з боку держави та ринкового середовища. Регулятивні чинники з боку ринкового середовища є об’єктивними і діють у будь-якому ринковому середовищі, заснованому на приватній власності, підприємницькій ініціативі, вільній конкуренції та вільному ціноутворенню.
Регулятивні чинники з боку держави є суб’єктивними, створюваними конкретними державами у певних умовах, підпорядковані певним завданням. За засобами впливу на суб’єктів господарювання методи державного регулювання поділяються на дві групи: прямого (адміністративного) і непрямого (опосередкованого економічного) впливу.
Серед непрямих (економічних) механізмів державного регулювання економіки особливе місце займає податкова система [1, С. 142]. Вона одночасно виступає важливим інструментом економічної політики держави й забезпечує її фінансову базу.
Для виконання державою своїх функцій та завдань, які регламентуються Конституцією та іншими законодавчими і нормативними актами, їй потрібно мати необхідний обсяг фінансових ресурсів. Джерелом таких ресурсів є національний доход, частина якого в процесі перерозподілу надходить державі. Головним засобом мобілізації державою частки національного доходу є податки. В умовах ринкової економіки рівень бюджетних надходжень в значній мірі залежить від діяльності підприємницьких структур, в тому числі суб'єктів малого бізнесу. У цьому зв'язку актуальною проблемою сучасного стану розвитку економіки України є розроблення й законодавче прийняття такої системи оподаткування, яка б забезпечувала найефективніший перерозподіл обмежених економічних ресурсів, в тому числі й фінансових, як у часі, так і між різними секторами економіки, яка б сприяла розвитку економічної системи в цілому, тобто забезпечувати створення оптимальних сум податкових надходжень до різних рівнів сектору загального державного управління для забезпечення виконання ним відповідних функцій. І в той же час не зменшувала стимулів щодо отримання суб'єктами малого бізнесу високих доходів [2, С. 63].
