Світовий досвід функціонування інституційних інвесторів і можливості його використання в Україні
В останні десятиріччя все більше інвестицій у світі, особливо портфельних, здійснюють інституційні інвестори. Лібералізація фінансового сектору та інновації в ньому дозволили інституційним інвесторам розвинених країн працювати по-новому, пропонуючи нові послуги і використовуючи нові фінансові інструменти. Широкого розповсюдження набувають зручні для індивідуального інвестора акції інституційних інвесторів, так кількість таких акцій у США вдвічі перевищує кількість цінних паперів, що перебувають в обігу на Нью-Йоркській фондовій біржі [106, с. 23].
Інституційні інвестори відіграють важливу роль на фінансових ринках усіх розвинених країн. Однак є деякі відмінності щодо розвитку різних видів фінансових посередників, що зумовлені особливостями соціально-економічного розвитку тієї чи іншої країни та її історичними умовами. Насамперед це пов’язано з різними моделями структурної організації фінансового ринку.
Ринково-орієнтована структура склалася у США, Великобританії, Канаді, Австралії, Мексиці, Туреччині, Гонконзі, Малайзії і Сінгапурі; банківсько орієнтована – у Німеччині, Австрії, Франції, Бельгії, Італії, Португалії, Іспанії, Фінляндії, Норвегії, тобто у континентальній Європі, а також в Індії та Індонезії. Цю структуру обрали майже всі країни Центрально-Східної Європи [39, с. 98].
Основні відмінності цих моделей полягають у ступені універсалізації та спеціалізації кредитних інститутів, формах і джерелах фінансування реального сектора економіки, рівнях диверсифікації інвестиційних портфелів банків і підприємств. У ринково-орієнтованій моделі ризики максимально розділені на комерційні та інвестиційні. В банківсько-орієнтованій моделі контроль ризиків забезпечують універсальні комерційні банки.
В той же час аналіз банківських систем різних країн свідчить про паралельний розвиток тенденції щодо посилення спеціалізації діяльності комерційних банків. Так, в країнах розвиненої ринкової економіки, в тому числі і тих, які мають банківсько-орієнтовану структуру кредитної системи, важливе місце займають спеціалізовані банки [210, с. 206].
Розгляд сфери інституційного інвестування у світі, на наш погляд, доцільно здійснювати стосовно інституцій. Початково з’ясуємо роль банків.
Фінансово-кредитна система США характеризується як ринково-орієнтована з великою кількістю різних фінансових посередників. Їхньому виникненню і розвитку сприяло розмежування сфер діяльності між різними фінансовими інститутами. Згідно з банківським законом від 1933 р. (акт Гласса-Стігола) універсальні банки були поділені на комерційні банки та інвестиційні банки. Комерційним банкам, що зосередили свою діяльність на традиційних банківських операціях, заборонялися операції з цінними паперами, за винятком операцій з державними федеральними або муніципальними цінними паперами, що слугували регулятором для компенсації циклічних кон’юнктурних коливань з кредитами. Інвестиційні банки здійснювали довгострокові вкладення в розвиток промисловості, операції з цінними паперами за свій рахунок і за рахунок коштів клієнта [38, с. 119; 210, с. 205].
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
