Макроекономічне середовище діяльності інституційних інвесторів в Україні

     

      У макроекономічному середовищі діяльності інституційних інвесторів України важливим є те, що ціла низка подібних інститутів створюється вперше, а існуючі інститути починають працювати по-новому – відповідно до вимог ринкового способу господарювання. Аналізуючи макросередовище діяльності інституційних інвесторів звернемо нашу увагу на той спадок, що отримав вітчизняний інвестиційний ринок від СРСР.

      Передусім, інвестиційно-кредитні відносини в Україні у радянський період повністю контролювалися союзним урядом. У 1955 р. було створено Українську контору Державного банку СРСР та республіканські контори Промбанку, Сільгоспбанку і Торгбанку. У 1957-1959 рр. проведено реорганізацію банківської системи. Ліквідовано Торгбанк, Сільгоспбанк, їхні функції передано Держбанку і Промбанку. До кредитної системи належали Зовнішторгбанк СРСР і державні ощадні каси (14,8 тис. у 1990 р.). До середини 1980-х росло значення банківського кредиту в розвитку господарства. Зростали обсяги кредитів всіх видів: 1951-1960 рр. – утричі, у 1961-1985 рр. – у 10 разів [94, с. 399]. Однак, з другої половини 1980-х рр. кількість позик почала різко зменшуватись і вже у 1990 р. вони становили тільки 70% від рівня 1985 р. Серед наданих банками СРСР кредитів переважали довгострокові позики для освоєння нових підприємств і технологічних процесів, на будівництво і механізацію тваринницьких ферм, придбання сільськогосподарської техніки, водогосподарське будівництво. Вагомим джерелом платіжних кредитів були грошові вклади населення, які у 1986 р. становили 220 млрд. крб. Відтак, банки СРСР виконували функцію інституційних інвесторів трансформуючи заощадження населення у кредитно-інвестиційні кошти.

      У 1987 р. розпочалася перебудова банківської системи СРСР. Утворилося п’ять спеціалізованих банків: Зовнішекономбанк, Промбудбанк, Агропромбанк, Житлосоцбанк, Ощадбанк. Однак монополія центру в банківській системі залишалася.

      Разом з тим фінансово-кредитна система не відповідала вимогам формування оптимальної структури господарства, зокрема не стимулювала розвиток наукомістких галузей пов’язаних з науково-технічним прогресом, розширення житлового будівництва.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ