Повноваження органів державної влади щодо міжрегіонального співробітництва в економічній сфері
Досягнення сталого розвитку вимагає якісного і ефективного територіального управління, яке максимально мобілізує потенціал території. Це потребує системних змін,які забезпечують процеси функціонування території як ефективної соціально-економічної системи.
На сьогодні в Україні створено правову базу територіального розвитку, а також закладено основи здійснення його планування. Проте є питання, які потребують удосконалення, і це пов'язано, перш за все, з міжрегіональною інтеграцією, сталим розвитком територій. До сталого розвитку територій в сучасній науці застосовуються наступні підходи. На сучасному етапі суспільного розвитку прогнозування, планування і програмування соціо-еколого-економічного зростання мають бути покладені в основу системи державного регулювання. Вони ж є інструментами економічної політики держави, спрямованої на реалізацію ідеї сталого розвитку, яка полягає у забезпеченні можливості оптимального збалансування потреб суспільного розвитку і потенціалу природи, суспільства, окремої людини. Концепція сталого розвитку передбачає забезпечення динамічного соціально-економічного зростання, збереження навколишнього середовища, раціональне використання та відтворення природно-сировинного потенціалу [94, c.45]. Сталий розвиток – це насамперед економічне зростання, за якого ефективно розв'язуються найважливіші проблеми життєзабезпечення суспільства без виснаження, деградації і забруднення довкілля [178].
Концепція сталого розвитку населених пунктів, ухвалена постановою Верховної Ради України від 24 грудня 1999 р. № 1359-XIV, визначає сталий розвиток населених пунктів як соціально, економічно і екологічно збалансований розвиток міських і сільських поселень, спрямований на створення їх економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступного поколінь..." [74]. При цьому мету Концепції викладено як забезпечення виходу з кризи і створення умов для сталого розвитку населених пунктів. Розвиток населених пунктів характеризується значними розбіжностями, наявністю диспропорцій економічного і соціального характеру, а також проблемами сільських місцевостей. Означена концепція не передбачає розподілу населених пунктів за рівнем розвитку. До недоліків концепції слід віднести відсутність підходів до виділення і розвитку депресивних територій. Основні напрями державної політики забезпечення сталого розвитку населених пунктів не визначаються як особливості її реалізації на таких територіях, так і питання міжрегіональної економічної взаємодії, яка забезпечує гармонізацію розвитку суспільства, в тому числі й депресивних територій.
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
