Стан та тенденції державного регулювання та підтримки аграрного виробництва

     

      Після набуття державної незалежності в Україні розпочалися масштабні реформи. Лібералізація цін на промислову та сільськогосподарську продукцію, реформування відносин власності, формування ринків матеріально-технічних ресурсів і землі та відміна раніше діючих важелів державної підтримки придбання техніки призвели до різкого зниження платоспроможності сільгосптоваровиробників. Як наслідок, вони не змогли закупляти техніки стільки, скільки списували. Це викликало зниження рівня технічного їх оснащення. До того ж ціни на промислові товари, в тому числі і для сільгоспвиробництва, зростали швидшими темпами, ніж на продукцію сільського господарства Різке зниження ефективності функціонування галузі та специфіка умов виробництва диктували необхідність застосування державної допомоги для стимулювання її розвитку. В останні роки функція держави щодо створення сприятливого економічного середовища в ринкових умовах для сільськогосподарського виробництва стала розглядатися урядом як важливий і впливовий елемент регуляторної політики у цій сфері.

      Для її здійснення залучаються відповідні економічні інструменти. Держава регулює ціни на сільгосппродукцію і засоби виробництва, що використовуються у галузі (техніка, добрива, засоби захисту від хвороб тощо), сприяє кредитному забезпеченню та страхуванню ризиків сільгосппідприємств, вдається до митно-тарифного регулювання, різних форм бюджетної підтримки.

      Для подолання диспаритету цін держава протягом 1990 – 1994 років провадила підтримку дохідності сільгосптоваровиробників. Але частка її була незначна: в різні роки вона коливалася від 48,1 до 8,7 % від вартості реалізованої аграрної продукції державі. Проте у сільськогосподарському виробництві продовжувалися стагнація та занепад. Стало зрозуміло, що без більш широкої допомоги держави воно не зможе вийти з кризового стану.

      Першим нормативно-правовим актом у плані державної підтримки аграріїв став Закон України „Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”, який було прийнято ще 17 жовтня 1990 року.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ