Вплив політичних партій на процеси суспільно-політичних трансформацій
Трансформація – це процес зміни форми, виду, характеру суспільства, правил, норм, механізмів. Вона допускає одночасне співіснування процесів модернізації, постмодернізації і традиціоналістського відступу. Вітчизняний політолог М.Михальченко відмічає єдність кількох складових процесу змін: трансформація політичної системи суспільства, трансформація “політичної людини” (особа, еліта, колектив, організація), трансформація політичної культури суспільства і особи (ідеї, норми, рівень політичних відносин тощо).
Трансформація супроводжується кардинальними або поступовими змінами взаємовідноси держави, суспільства і людини, конфліктом політичних та моральних цінностей. У результаті політичної трансформації, одним із механізмів якої є політичні партії, відбуваються зміни в соціальній, економічній та духовній структурах суспільства. Для трансформаційних процесів необхідним є визначення цілей, методів, засобів, об’єктів та суб’єктів трансформації, врахування специфіки країни та тенденцій загальносвітового розвитку [474, c. 667]. Саме ці необхідні умови трансформації мають відображатьсь у документах політичних партій, що збираються змінювати наше суспільство.
Необхідність і неминучість трансформації для України була обумовлена як зовнішніми історичними обставинами, так і внутрішніми потребами. Вони визначили момент початку і темпи змін, її конкретні завдання, а також поведінку окремих соціальних груп.
У результаті розпаду СРСР і поразки комуністичної ідеології як політичної програми і системи господарювання та врядування, нашій державі довелось вирішувати одночасно декілька нагальних завдань: утворення незалежної держави; становлення політичної нації; творення основ громадянського суспільства; формування нової моделі економіки на базі ринкових відносин. Складність завдань та відсутність досвіду самостійного розвитку обумовили драматичний і суперечливий характер трансформаційних процесів, фактичну відсутність зацікавлених в них впливових соціальних груп та відносно пасивну реакцію суспільства взагалі [363].
Аналізуючи причини успіхів і невдач у просуванні до здійснення намічених політичних стратегій, порівнюючи економічний розвиток країн, що трансформуються, аналітики (економісти, політологи) дійшли важливого висновку: не економічні передумови лежать в основі швидшого чи повільнішого просування країн до стандартів демократичного розвитку, а саме політико-інституційний чинник. Як слушно зауважує Г.Колодко, цілком очевидно, що глибоку трансформаційну депресію 90-х років ХХ століття не можна пояснити виключно спадщиною минулого чи впливом зовнішніх шоків. Ці причини, без сумніву, відіграють значну роль, але не вирішальну. Ключова позиція належить політиці, яка нерідко була, а подекуди і залишається помилковою [288, c. 152–155].
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
