Виборчі системи та їх вплив на ефективність державного управління

     

      Головним питанням політичної боротьби ХІХ і ХХ ст. було визначення тих, хто має обирати і володіти правом представництва. Розвиток інституту виборів тісно пов’язаний із становленням демократичних форм державного правління та розвитком ідеї демократії [589, c. 39–44]. Політична і державно-правова практика виробили різні форми здійснення безпосереднього народовладдя, але найбільшого визнання й поширення набули вибори до органів державної влади та місцевого самоврядування [153, c. 106–120]. Хоча ставлення до самого інституту виборів є неоднозначним. К.Победоносцев, наприклад, вважав парламентаризм однією великою брехнею, так як народні обранці керуються власними розрахунками та уподобаннями [445, c. 99–104]. Д.С.Міл, а пізніше А.Лійпгард, Р.Даль, В.Шаповал та інші вважали вибори оптимальним кроком у розвитку людства. Е.Арбластер зауважив, що тільки у ХХ столітті теоретики спробували витворити варіант демократії, за якого до участі народу в політичному житті ставляться з підозрою, або вважають її небажаною [11, c. 43].

      Нині демократичність держави та рівень розвитку громадянського суспільства визначається передусім досягнутим рівнем розвитку народовладдя, тобто тим, наскільки реально існуючі процедури виявлення та реалізації волі народу впливають на управління державними і суспільними справами. Найреальніше такий вплив здійснюється у формі прямого народовладдя, під яким розуміють безпосередню участь громадян при виробленні й ухваленні державних рішень і формуванні органів державної влади. Така форма народовладдя історично існувала першою. Ще в умовах первісного суспільства вона здійснювалася у вигляді загальних зборів членів спільноти. У перших державних утвореннях пряме народовладдя виявлялося у вигляді народних зборів, віче у Київській Русі.

      З розвитком держави стало неможливим вирішувати всі питання шляхом залучення до цих процесів усього населення. Зародилася інша форма народовладдя – непряма, або представницька, коли громадяни визначають певні групи своїх представників, яким від свого імені доручають вирішувати більшість питань, що мають загальне значення. Але при цьому безпосереднє народовладдя не виключається з державно-правової та політичної практики. Його значення навіть підвищується, зокрема у вирішенні тих завдань, які мають принципове значення для функціонування, розвитку держави та інших суспільних інститутів – саме тут необхідний механізм безпосередньої демократії.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ