Урахування ризиків при реалізації державної інвестиційної політики

     

      Мета державної інвестиційної політики полягає у своєчасному виявленні та запобіганні як зовнішніх, так і внутрішніх небезпек і загроз, що призводять до руйнування економічної системи (країни, регіону, галузі, підприємства тощо), забезпеченні захищеності діяльності і досягненні поставлених цілей на шляху поступального розвитку.

      В економічній літературі [56, 6] авторами виділяється низка загроз державній інвестиційній політиці, що притаманні українській інвестиційній сфері.

      О.Барановський [6, с. 377-378] серед наявних і потенційних загроз державній інвестиційній політиці України виділяє такі:

      – загострення платіжної і бюджетної кризи;

      – недосконала валютна і курсова політика;

      – несприятлива або, навпаки, стимулююча політика держави, пов’язана з наданням преференцій окремим суб’єктам господарювання, захистом внутрішнього ринку, навколишнього середовища, здоров’ям населення тощо;

      – недостатня мотивація до інвестиційної діяльності у різних груп економічних агентів;

      – зменшення частки прибутку у джерелах фінансування інвестицій;

      – обмеженість доступних фінансових коштів;

      – підтримання високої дохідності фінансових операцій;

      – відсутність ефективних механізмів трансформації заощаджень населення в інвестиції; – збереження високих інвестиційних ризиків (до інвестиційних ризиків на українському ринку цінних паперів можна, зокрема, віднести: політичний ризик; ризик різкого коливання цін на цінні папери; інформаційна закритість і відсутність прозорості ринку; технологічний ризик; правовий ризик);

      – недостатній контроль рядом міністерств і відомств виконання підприємствами, що перебувають у сфері їх управління, зобов’язань із погашення іноземних кредитів, отриманих під гарантії Уряду;

      – невміння вітчизняних бізнесменів реально оцінити ринок, розробити грамотну схему маркетингу, гарантувати повернення затрат, та ще й у короткий строк;

      – відсутність перспективної інвестиційної стратегії;

      – нестабільність політичної ситуації;

      – ризикованість довгострокових вкладень у реальний сектор;

      – нездатність об’єктивно оцінити реальну економічну вартість активів; суттєва переоцінка активів або сильна “недооціненість” українських акцій;

      – відсутність оптимізації інвестицій по факторах значущості та ефективності витрат, їх ризикованості і вірогідності отримання позитивного ефекту, календарного планування інвестицій з метою забезпечення ритмічності платежів і підтримання на належному рівні показників платоспроможності господарюючого суб’єкта та ліквідності його активів;

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ