Дозвільні процедури у сфері підприємництва: поняття та зміст

     

      Державне регулювання є одним з основних правових засобів підвищення ефективності діяльності державних органів. Тому система державного регулювання має потребу в постійній увазі з боку не лише вчених, але й суб'єктів управлінської діяльності, оскільки суспільні відносини, що постійно змінюються, вимагають адекватного постійного вдосконалювання адміністративного законодавства відповідно до нових умов.

      Адміністративно-правове регулювання проявляється в різних формах, демонструючи рухливість і динамічне реагування на зміни в об'єктах управління, однак воно перебуває в рамках загального державно-правового регулювання в якості його елементу, а, отже, певним чином відтворює його основні властивості. Тому, вважаємо за необхідне, розкрити зміст поняття державного регулювання.

      Багато авторів звертають увагу на те, що неможливо глибоко пізнати державне регулювання соціальними процесами без функціонального й системного його аналізу 96, С. 69. Існуючі наукові точки зору щодо визначення поняття державного регулювання можна звести до двох підходів відповідно до напрямків впливу: моністичний та дуалістичний.

      Зокрема, Ю.А. Тіхомиров під час при аналізу поняття державне регулювання, в якості його сутнісної характеристики зазначає, що «встановлення, і забезпечення державою загальних правил поведінки (діяльності) суб'єктів суспільних відносин і коректування їх залежно від змінюваних умов» 187, с, 376.

      І.М. Герчикова визначає державне регулювання як систему заходів законодавчого, виконавчого й контролюючого характеру, спрямованих на досягнення намічених цілей, здійснюваних органами державного урпавління 45, с. 69.

      Ю.М. Козлов відзначає, що сутність регулювання полягає «в упорядкуванні, налагодженні, у напрямку руху й розвитку, у підпорядкуванні певному порядку, у встановленні правильної взаємодії, у створенні умов нормальної роботи» 7, с. 28. А за змістом регулюється головним чином шляхом установлення найбільш загальних схем управління (програм), якими повинні керуватися учасники управлінських відносин, коректування цих правил у зв'язку зі змінами ситуації в сфері управління, усунення умов, що порушують нормальний хід управління (контроль і його наслідки) 6, с. 28.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ