Принципи державної політики у сфері ліцензування та органи, що здійснюють її реалізацію
Згідно зі ст.3 Закону України «Про ліцензування...» основними принципами державної політики у сфері ліцензування є:
забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх суб'єктів господарювання;
захист прав, законних інтересів, життя та здоров'я громадян, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
встановлення єдиного порядку ліцензування видів господарської діяльності на території України;
встановлення єдиного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Ця норма є нормою-принципом, що установлює вихідні основні начала ліцензування певних видів господарської діяльності.
Слід вказати, що зазначений вище принцип встановлення єдиного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, послідовно реалізувати все-таки не удалося, оскільки чинність Закону «Про ліцензування...» не поширюється на дев’ять видів діяльності, зазначених у ч.2 ст.2 Закону, ліцензування яких здійснюється відповідно до інших нормативно-правових актів. Причому необхідно враховувати, що кожний з видів діяльності, що не відносяться до сфери чинності зазначеного закону, також складається з кількох видів діяльності. Таким чином, досить значна кількість видів діяльності, що здійснюються юридичними особами і фізичними особами-підприємцями, регулюється іншими нормативно-правовими актами. Також доцільно помітити, що регулювання видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, на які не поширюється чинність Закону «Про ліцензування...», здійснюється нормативно-правовими актами різної юридичної сили.
На наш погляд, слід передбачити у ст.3 Закону «Про ліцензування...» в якості принципів державної політики у сфері ліцензування гласність і відкритість ліцензування, як основного начала для протидії протиправним діям посадових осіб державних органів, відкритого доступу суб'єктів господарювання до інформації про конкретних ліцензіатів у Єдиному ліцензійному реєстрі.
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
