Теоретичні засади державного регулювання зростання та розвитку промисловості регіону

     

      В сучасних умовах трансформації України вдосконалення механізмів управління економічною діяльністю регіону набуває особливого значення. Це, зокрема зумовлено тим, що як в умовах економіки перехідного періоду, так і в умовах ринкової економіки, коли продовжують відбуватись процеси реформування всіх сфер національної економіки, основний тягар реформ переміщується на регіональний рівень.

      Формування категорії „регіон” як об’єкта управління з боку держави зазнало певної еволюції, але до теперішнього часу не має її чіткого окреслення, а, відповідно, і не є загальновизнаною. Вона автоматично ототожнюється із його адміністративно–територіальними кордонами і традиційно розглядається як сфера впливу місцевих органів влади. Регіони стали об’єктом уваги з двох причин: по–перше, в контексті структурної державної політики як засобу відродження та стабілізації національної економіки шляхом концентрації та спрямування економічних ресурсів на формування чи оновлення певних господарських галузей, що мали відігравати роль факторів зростання; по–друге, соціальної політики як чинника збереження національної єдності, громадянської злагоди і політичної стабільності суспільства шляхом поліпшення та вирівнювання умов життя населення в різних адміністративно–територіальних одиницях [31, с. 82].

      Органи державного управління та місцевого самоврядування, встановлюючи законодавче та нормативне забезпечення економічних процесів у регіоні формують регіональну регуляторну політику з метою сприяння стабільному економічному розвитку регіону, основним завданням якої є досягнення найкращих показників регіонального економічного розвитку за умови найбільш ефективного використання ресурсів та збереження навколишнього середовища. До системи загальних показників, що характеризують регіональний економічний розвиток відносять показники, що характеризують рівень доходів населення, об’ємні показники зростання виробництва, рівень безробіття у регіоні, динаміку зростання продуктивності праці у регіоні, рівень забруднення навколишнього середовища тощо [37, с. 82].

      Категорія „розвиток” в її філософському тлумаченні означає незворотну, цілеспрямовану, закономірну зміну матерії і свідомості, їх універсальну властивість [39, с. 37].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ