Види валютних операцій, їх нормативне забезпечення та методи державного управління

     

      Надійний і сталий розвиток валютного ринку України передбачає постійний пошук оптимальних методів і інструментів державного управління валютними операціями, узгодження прямих адміністративних та опосередкованих економічних впливів з боку Національного банку України. Державне управління валютними операціями забезпечується за рахунок валютного регулювання і валютного контролю.

      Валютне регулювання це один із методів макроекономічного регулювання. На думку французького вченого М. Пебро, валютне регулювання – це регулювання відносин між суб’єктами валютних відносин з приводу здійснюваних ними операцій [111, С. 27].

      Російські вчені Ю. Сіміонов і Б. Носко визначають валютне регулювання як діяльність державних органів влади, що реалізується шляхом законодавчих, адміністративних, економічних і організаційних заходів, спрямовану на вирішення державних завдань з підтримки довгострокової зовнішньої рівноваги [208, C. 82], М. Артемов – як обумовлений поточними та стратегічними завданнями держави, цілеспрямований вплив на учасників валютних відносин, що втілюється у встановленні на законодавчому рівні системи валютних обмежень, спрямованих на досягнення мети валютної політики держави [5, C. 58].

      Політика валютного регулювання реалізується через механізм валютних обмежень, що є елементом протекціонізму національної економіки і валютного контролю [47, C. 8].

      С. Макуха розрізняє такі види валютних обмежень: обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюти; регулювання переказів і платежів за кордон, вивозу капіталу, золота, національної валюти та цінних паперів, репатріації прибутку; контроль за вкладанням капіталу нерезидентів в економіку України та резидентів в економіку інших країн; здійснення валютних операцій лише через центральний або уповноважені банки; отримання попереднього дозволу, декларування, заборона або контроль за здійсненням окремих видів валютних операцій [82, C. 126]. Отже, валютні обмеження передбачають заходи щодо цільового регулювання платежів і переказів національної та іноземної валюти за кордон, а також встановлення порядку розрахунків у валюті всередині держа [5, C. 13].

      За В. Кротюком та А. Іоффе, мета валютного регулювання полягає у підтримці економічної стабільності та утворенні міцної основи для розвитку міжнародних економічних відносин шляхом впливу на валютний курс та на операції обміну валюти [76, C. 12].

      Метою валютного регулювання є економічна стабільність суспільства і держави (захист публічного інтересу) і створення сприятливих умов для зовнішньоекономічної діяльності її суб’єктів (захист приватного інтересу) шляхом застосування відповідно до законодавства економічних і адміністративних важелів впливу на валютний курс та валютні операції. Можна сказати, що валютне регулювання – економічно обґрунтований компроміс між приватними інтересами суб’єктів валютних операцій та публічним інтересом.

      На погляд О.Є. Северина, валютне регулювання – це державна регламентація валютних операцій та державний вплив на них економічними методами з метою забезпечення економічної стабільності суспільства і держави та створення сприятливих умов зовнішньоекономічної діяльності [206, C. 72].

      Правове регулювання валютних операцій – більш вузьке поняття, у порівнянні з правовим регулюванням господарської діяльності. Якщо правове регулювання господарської діяльності можна визначати (за словами В.К. Мамутова), як інструмент (механізм, засіб) забезпечення організованості й порядку в народному господарстві, то правове регулювання валютних операцій – це інструмент забезпечення правопорядку в сфері здійснення цих операцій [229, C. 19].

      Таким чином, регулювання валютних операцій здійснюється за допомогою адміністративних та економічних методів.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ