Державне регулювання розрахункових операцій в іноземній валюті

     

      Розвиток зовнішньоекономічної діяльності передбачає активне застосування іноземної валюти у розрахункових операціях між резидентами та нерезидентами України.

      Як зазначає В.П. Богун, специфікою відносин, які виникають у процесі проведення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями є те, що їх правова регламентація здійснюється не лише різними за своєю природою і юридичною силою правовими актами національного права, а й нормами міжнародного права, які містяться у визнаних Україною міжнародно-правових актах [17, C. 6].

      Під міжнародними розрахунками Ж.В. Завальна та М.В. Старинський розуміють безготівкові розрахунки за грошовими зобов’язаннями та вимогами, які виникають між юридичними особами і громадянами різних країн унаслідок економічних, науково-технічних, культурних, політичних та інших відносин [43, C. 244].

      Можна виділити такі характерні особливості міжнародних розрахунків:

      1. Міжнародні розрахунки пов’язані зі сферою руху товарно-матеріальних цінностей та послуг. Вони охоплюють торгівлю товарами та послугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталів між країнами, у тому числі відносини, пов’язані з будівництвом об’єктів за кордоном і наданням економічної допомоги країні.

      2. Міжнародні розрахунки − це угоди, що здійснюються в міжнародному обороті.

      3. Суб’єктами міжнародних розрахунків є імпортери, експортери, а також банки, що їх обслуговують. Вони вступають у відповідні відносини, пов’язані з рухом товаророзпорядчих документів і операційним оформленням платежів. При цьому провідна роль у міжнародних розрахунках належить банкам.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ