Поняття, зміст, форми та методи валютного контролю
Валютний контроль є елементом державної валютної політики, пов’язаної з державним управлінням валютними правовідносинами, а також однією з функцій державного управління в галузі валютного регулювання.
Система державного валютного контролю є складовою певних заходів, що здійснюються державою в рамках валютної політики, яка, у свою чергу, є підсистемою структури масштабнішого рівня – державного контролю.
Запровадження валютного контролю пов’язується із загостренням фінансових проблем, зумовлених скасуванням державної монополії на зовнішню торгівлю, розширенням зовнішньоторговельних контактів та лібералізацією зовнішньоекономічних зв’язків.
Державний валютний контроль – це система заходів, що застосовуються урядом з метою впорядкування обігу іноземних валют усередині країни для стабілізації макроекономічної ситуації за допомогою встановлення контролю з боку держави над операціями з валютами і експортно-імпортними операціями резидентів.
Держава віддає перевагу системі валютного контролю над іншими видами валютної політики у зв’язку з тим, що така політика убезпечує від подальшого збільшення витрат з державного бюджету на підтримку курсу національної валюти (окрім витрат на організацію і забезпечення функціонування служб валютного контролю). Крім того, валютний контроль стає гарантом того, що об’єм імпорту, а отже і відтік іноземної валюти з країни, будуть суворо фіксовані. Валютний контроль полегшує здійснення регулюючої функції держави відносно вітчизняних фірм за допомогою введення процедур подачі заявок на придбання валюти і механізмів відстеження процесів, пов’язаних із зовнішньоекономічною діяльністю.
Незаконний відтік капіталу, правопорушення в валютній сфері і корупція завдають такого значного збитку державі і громадянам, що їх усунення і мінімізація компенсує певний неминучий утиск інтересів окремих експортерів, імпортерів і учасників валютного ринку при посиленні валютного контролю.
Конкретні механізми дії системи державного валютного контролю в кожній країні індивідуальні, виключенням можуть бути валютні союзи і наднаціональні об’єднання, в яких валютний контроль відносно валют третіх країн будується на підставі внутрішньоорганізаційних міждержавних договорів. Але у будь-якому випадку механізм державного валютного контролю впливає як на макроекономічну ситуацію в країні загалом, так і на поведінку окремих господарюючих суб’єктів, зокрема.
