Пояснення сторін та третіх осіб
Більшість справ, які розглядаються судами, є спорами про право. Не є винятком із цього правила і справи про відшкодування моральної (немайно-вої) шкоди. Позивачі в таких справах звертаються до суду з позовом про захист свого права шляхом відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що гарантовано Конституцією України та законами України.
У справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розглядається питання про можливість компенсації відповідачем моральної шкоди у зв’язку з тим, що в результаті його неправомірних винних дій настали негативні наслідки для конкретної особи – позивача. Враховуючи таку специфіку справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, дуже важливими для цивільного судочинства являються такі засоби доказування, як пояснення сторін та третіх осіб, бо, зокрема, саме в них розкривається особливість такої категорії, як моральна (немайнова) шкода.
Не зважаючи на важливість такого засобу доказування, як пояснення сторін та третіх осіб, сьогоднішнє цивільне процесуальне законодавство не дозволяє отримувати докази у справі з указаного засобу доказування. Раніше в цивільному процесуальному законодавстві України це питання було врегульовано по-іншому. Так, відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК 1963 р., доказами в цивільних справах визнавалися будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін. Такі дані встановлювались, зокрема, одним із засобів доказування – поясненнями сторін і третіх осіб. І це було природно, бо, як правило, сторони та треті особи являються безпосередніми учасниками тих чи інших обставин справи, які в подальшому переросли в спірні правовідносини. Сторони ж через свої пояснення могли розкривати докладно суть конкретних обставин справи. Не довіряти таким поясненням сторін та третіх осіб за відсутності інших доказів, які б заперечували такі пояснення, у судів, як правило, не було підстав. Така позиція законодавця викликала повагу, бо законодавець, проголосивши право кожної людини на судовий захист свого порушеного права, свободи чи інтересу, довіряв поясненням таких осіб.
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ