Предмет доказування у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх
Наукове пізнання світу можливе лише через дослідження окремих предметів і явищ, які мають безліч сторін, особливостей. Процес пізнання і виникнення понять зосереджується у вивченні цих сторін та особливостей, визначенні окремих дефініцій про них. Однак така сума окремих дефініцій не є науковим поняттям про сам предмет, явище. У наукових поняттях відображаються не всі, а лише основні, суттєві якості предметів, явищ, які є продуктом абстракції ототожнення. Предмети чи явища об’єднуються у формі поняття не за загальною ознакою, а за їх сутністю [24, с. 11].
Предметом пізнання є, як говорять філософи, „сторони, властивості і відносини об`єктів, що зафіксовані в дослідах і включені в процес практичної діяльності людини, та які досліджуються з певною метою при даних умовах і обставинах...” [22]. При цьому, як в будь-якому юридичному пізнанні взагалі, так і в адміністративно-деліктному доказуванні, зокрема, важливо, щоб із безлічі властивостей, якостей та інших особливостей об’єкта дослідження наша думка спроможна була виділити найбільш важливі, юридично-значущі, для того, щоб кожний з них був би безумовно необхідним, а всі разом вони були б категорично достатніми для здійснення адміністративно-деліктного й вирішення справи по суті. Сукупність таких елементів і створює предмет доказування.
Поняттям предмета процесуального доказування завжди окреслюється сукупність явищ матеріального світу, які підлягають встановленню і підтвердженню по кожній справі [190, с. 48]. У свідомості суб’єктів пізнання предмет доказування постає не у вигляді „голої” схеми, а являє собою складне розумове утворення, яке складається із уявлень, понять, суджень. В принципі, пізнати можна всю навколишню дійсність. Оскільки ж пізнання здійснює людина, то цей процес є творчістю. І ця сутність в процесуальному праві закріплена правилом про оцінку доказів за внутрішнім переконанням особою, уповноваженою здійснювати провадження у справі про адміністративне правопорушення (ст. 252 КУпАП).
Обєкт адміністративно-деліктного пізнання і предмет доказування не тотожні поняття. Об`єктом є сукупність фактів і обставин об`єктивної дійсності, з`ясування яких підкоряється меті і завданню провадження у справах про адміністративні правопорушення. Елементами об`єкта пізнання являються: а) юридичні факти, які є підставою проміжних та кінцевих рішень по справі; б) доказові факти.
В гносеологічному аспекті предмет доказування виступає як понятійний образ, певна інформаційна система, в якій провідне (центральне) місце займають поняття проступку, складу проступку і окремих його елементів. Елементами ж предмета доказування являються відображення фактичних обставин, які відповідають елементам складу проступку. Однак ці абстракції циркулюють у свідомості в синтезованому вигляді, як певний „сплав” раціональних і почуттєвих компонентів знань. Таке розумове утворення є результатом всієї сукупності пізнавальної діяльності особи, що здійснює адміністративно-юрисдикційну діяльність, захисника. У відповідності з чинним законодавством у будь-якому вигляді юрисдикції засобом формування обґрунтованого до певної міри достовірності знання про фактичну підставу прийняття рішення і його юридичних наслідках виступають юридично значущі докази, які отримані передбаченими законом засобами та за допомогою відповідних джерел.
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
