Суб’єкти доказування у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх

     

      Доказування, як вже зазначалось, представляє собою діяльність, одним із елементів якої за діалектичною теорією виступає суб’єкт, тобто особа, що здійснює пізнання вчиненого адміністративного проступку. Суб'єкт пізнання в будь-якому процесі – це складна соціально-організована система, яка в якості своїх компонентів включає різних учасників процесу (органи, окремі особи), що виступають носіями інформації про проступок або здійснюють у передбаченому законом порядку її придбання і перетворення в достовірне знання (докази) з метою вирішення завдань адміністративного провадження.

      У юридичній літературі склалися різні погляди щодо поняття суб’єктів доказування та осіб, які виступають в якості суб’єктів адміністративно-деліктної діяльності, оскільки чинне адміністративне законодавство не дає нормативного визначення вказаних осіб. Провадження у справах про адміністративні проступки має широке коло суб’єктів, яким гарантовано відповідні права і свободи. В теорії адміністративно-деліктного процесу використовують різні терміни: „суб’єкти провадження”, „суб’єкти адміністративно-деліктного процесу”, „особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення”, „учасники провадження”. Серед осіб, які беруть участь в адміністративно-деліктному провадженні, КУпАП (гл. 21) виділяє: особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; потерпілого; захисника, законного представника, свідка, експерта, перекладача. Таким чином, органи і особи, які мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення і вирішувати справу по суті до переліку вказаних осіб нормативно не входять. Така ситуація надає підстави для виділення суб’єктів провадження як ширшої категорії, яка на думку С.В. Ківалова і Л.Р. Білої, включає в себе і осіб, які беруть участь в адміністративному провадженні, і органів й осіб, які розглядають і вирішують справу про таке правопорушення [8, с. 54].

      В.К. Колпаков пропонує з’ясовувати сутність співвідношення понять „суб’єкт провадження у справах про адміністративні правопорушення” і „учасники провадження у справах про адміністративні правопорушення” за допомогою онтолого-гносеологічних підходів [100, с. 408]. Автор зазначає, що вказані поняття перебувають у різній площині знань. Учасники провадження – це онтологічна категорія і кожен з них є правовим феноменом, тобто абстрактним і об’єктивним відбитком реально існуючих фактів участі тих чи інших осіб в адміністративно-деліктних провадженнях. Суб’єкти провадження – є категорією гносеологічною, яка сформована на базі відповідних правових феноменів в результаті дослідницьких зусиль і містить суб’єктивні погляди на властивості, що характеризують учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення [100, с. 408]. Дана точка зору підтримується і О.В. Кузьменко [118], хоча авторка вживає термін „суб’єкт адміністративного процесу”, прирівнюючи його до „суб’єкта провадження”.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ