Перевірка (дослідження) доказів
Фактичні дані як відомості (інформація) про факти (обставини адміністративного правопорушення) являють собою основу для одержання доказів. Однак вони стають доказами не автоматично, навіть за умови отримання їх із встановлених законом джерел, відповідно до визначеної законом для кожного з їх видів форми, а лише після визнання їх доказами особою, у провадженні якої перебуває справа про адміністративне правопорушення. Саме з цього моменту сукупність фактичних даних та їх джерел набуває статусу доказу у справі. Але для того, щоб уповноважена особа прийняла правильне рішення щодо тієї чи іншої отриманої інформації, надала їй форми доказу, потрібно перевірити (дослідити) зібрані і сформовані фактичні дані. Це передбачає вивчення їх джерел, аналіз отриманих доказів і співставлення їх між собою. Орган (посадова особа) адміністративної юрисдикції повинен проаналізувати всі зібрані у справі докази, тобто ті, які випливають з пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідка, висновку експерта чи з інших джерел доказів і які підтверджують або спростовують вину особи у вчиненні адміністративного проступку.
Перевірці доказів, як визначено теорією доказування, передує уточнення їх змісту – попереднє дослідження з метою отримання процесуально значимої інформації, що в них міститься.
Доказування як різновид пізнання і як вид процесуальної діяльності являє собою складний процес, де в органічному взаємозв’язку перебувають і практична діяльність з доказуванням обставин вчиненого протиправного діяння, й перевірочна діяльність особи, яка здійснює провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язана з визначенням достатності знань для прийняття законних і обґрунтованих рішень на різних стадіях руху адміністративної справи. При цьому доказування, що виступає як практична діяльність, здійснюється з додержанням процесуальної форми, яка встановлює допустимі джерела доказової інформації і правила її закріплення. Для доказування, що виступає у вигляді розумової діяльності уповноваженої особи щодо обґрунтування прийнятого процесуального рішення визначальним є встановлення відповідності результатів доказування (доказів та їх процесуальних джерел) вимогам належності, допустимості, достатності й достовірності.
Перевірка (дослідження) доказів у справах про адміністративні правопорушення провадиться шляхом їх аналізу, зіставлення з іншими доказами, а також шляхом проведення додаткових адміністративно-деліктних дій з метою відшукання нових доказів, підтвердження або навпаки, спростування доказів, вже зібраних по справі. Крім того, вважається, що перевірка доказів провадиться з метою з'ясування питання про їх достовірність [85, с. 114].
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
