МЕТОДОЛОГІЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗБУДОВОЮ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

     

      Як свідчить попередній аналіз окремих нормативно-правових актів [1–23] в Україні на державному рівні є усвідомлення того, що науково-технічний прогрес, зокрема, в галузі інформатики є технологічною основою подальшого розвитку людства у ХХІ столітті на основі інновацій.

      9 січня 2007 р., Законом були затверджені Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки [13]. Логічно, з назви Закону випливає думка, що цьому повинні були передувати Закони України де відображені основні засади створення, побудови чи розбудови інформаційного суспільства, як попередніх етапів його розвитку. Проте такі закони, як юридичні акти, в Україні не приймалися. З цього випливає думка у питанні: чи можна розвивати те, що не було створено чи побудовано, а тим більше розбудовувати? На перший погляд – методологічний парадокс, що можна сформулювати у питанні: наскільки назва проблеми у категорії «розвиток інформаційного суспільства» відповідає дійсності явища? Тобто, формулюючи проблему на філософському рівні, виникає питання: наскільки форма явища відповідає його змісту.

      Або можна сформулювати й іншу логічну конструкцію: якщо щось розвивається, то йому передувало щось подібне за змістом чи сутністю, що набуло нової назви у своєму розвитку. На побутовому рівні, як приклад, можна зазначити зміст форми розвитку людини: від дитини до підлітка, від підлітка до повнолітнього та ін.

      На цих міркуваннях пропонується перейти до розгляду подальших результатів дослідження – визначення теоретичної бази обґрунтування саме розбудови інформаційного суспільства в Україні, що пропонується у такій науково визначеній конструкції – послідовності викладення матеріалу.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ