Теоретико-методологічні підходи до вивчення феномену глобалізації інформаційної сфери суспільства
Нове тисячоліття відкрило перед людством нові перспективи на шляху його розвитку. Поява нових телекомунікаційних технологій, подальше освоєння для телекомунікації космосу, інші досягнення інженерної культури, що вражають нині людську уяву, завтра неминуче стануть буденною реальністю. Дивиною свого часу було винайдення телеграфу, телефону, радіо, телебачення, комп’ютера. Нині окремі здобутки науково-технічного прогресу людства поступово відходять у минуле. Серед них вже раритетом у системі телекомунікації вважаються традиційний провідний телеграф.
Водночас початок нової телекомунікаційної епохи характеризується технічним проявом можливості глобальної реалізації старих загроз мирного розвитку людства. Серед них можна зазначити такі, як поглиблення міжетнічних і міжконфесійних протистоянь, збільшення масштабів техногенних і гуманітарних катастроф, загострення енергетичних та екологічних проблем. Очевидно, що людство, зіткнувшись з проблемами глобального масштабу, з одного боку, перебуватиме у стані розгубленості, а з іншого – дедалі більше усвідомлюватиме необхідність формулювання нової парадигми організації Земної цивілізації та її подальшого розвитку.
Глобалізація інформаційної ери окремих країн, континентальних, регіональних цивілізацій належить до процесів, що матимуть серйозні наслідки у майбутньому для всього людства, однак прояви їх перебігу складно осмислити та спрогнозувати без належного наукового забезпечення.
До стрімкого поглиблення світової глобалізації інформаційної сфери у різних науковців і фахівців з різних країн і регіонів ставлення неоднозначне і навіть нерідко, полярно протилежне. Аналізуючи різні дискусії, доводиться констатувати, що на сьогодні спостерігається величезний інтерес до глобалізації як соціального явища, і водночас ще немає однозначного глибокого розуміння його суті, цілковитого усвідомлення його позитивних і негативних рис. І це зрозуміло в історичній ретроспективі: шлях розвитку людства завжди був у інформаційному «мороці». Орієнтуватися в цьому мороці повною мірою можуть лише вибрані, але основна маса людей не завжди дослухається до їхніх думок, передбачень та застережень. Людство нагадує неповнолітню дитину: що більше заборон, то більше бажання їх порушити. Істиною ж залишається те, що лише досвід є сином помилок тяжких.
Попри те, що процеси глобалізації активно вивчають найвідоміші дослідницькі центри світу – Колумбійський університет (США), Європейський інститут технологічних досліджень майбутнього (IPTS – Institute of Prospective Technological Studies, Севілья, Іспанія), – стає очевидним, що для сучасної науки державного управління розкриття теоретико-методологічних засад глобалізації як наукової проблеми є своєчасним і нагальним. Розуміння нових явищ надзвичайно важливе для України, яка прагне бути самодостатнім гравцем в міжнародній системі координат. Насамперед це потрібно для того, щоб розробити менш помилкову і більш ефективну стратегію поведінки в процесі невідворотного входження до системи нового світового порядку.
Виходячи з актуальності основною метою цього підрозділу є аналіз теоретико-методологічних підходів до вивчення феномену інформаційного суспільства з погляду глобалістики – наукової теорії про глобалізацію суспільного життя, визначення її ключових рис та впливу їх на політико-правову систему державного управління. При цьому основну увагу сконцентровано на встановленні взаємозалежності розвитку глобалізації та формування інформаційного суспільства.
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
