Законодавчі положення регулювання суспільних відносин, пов’язаних з розбудовою інформаційного суспільства
Розглядаючи законодавчі положення регулювання суспільних відносин, пов’язаних з розбудовою інформаційного суспільства, треба враховувати, що законодавство країни є важливою складовою механізму державного управління. По суті, у законодавстві знаходять відображення організаційні структури органів державної влади, функціонально покликаних реалізовувати завдання держави у предметній сфері суспільних відносин, а також алгоритми дій органів державної влади, їх посадових осіб.
З точки зору вітчизняної юридичної догматики основним законом в Україні є її Конституція. Це зумовлює й розгляд її положень у контексті державного управління суспільними відносинами, пов’язаними з розвитком інформаційного суспільства.
Аналіз норм Конституції України [1] дає змогу виокремити два види участі держави в розбудові інформаційного суспільства: норми-принципи, що адаптуються до інформаційної сфери опосередковано; безпосередні норми, де прямо визначено інформацію як об’єкт правовідносин, – норми прямої дії.
У процесі визначення конституційних норм як системи, що є відображенням ролі і місця держави в розвитку інформаційного суспільства, пропонується звернути увагу передусім на такі норми-принципи, які зазначені в Розділі I (Загальні засади) Конституції України [1].
Відповідно до статті 1 Конституції [1], Україна є суверенна (незалежна, самостійна) демократична, соціальна, правова держава. Щодо республіканського устрою України у статті 5 Конституції України [1] зазначено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Далі у цій статті передбачено, що саме народ реалізує владу у двох формах: безпосередньо і делеговано через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Офіційне тлумачення положення частини другої статті 5 було подано в Рішенні Конституційного Суду № 6-рп / 2005 від 5 жовтня 2005 р. У цьому рішенні також є тлумачення щодо права визначати й змінювати конституційний устрій в Україні: це право належить виключно народові й не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами, а також тлумачення норми-принципу, що ніхто не може узурпувати державну владу.
